«Медіа Група Україна» підтримує всесвітній флешмоб #WomenHistoryMonth, в рамках якого співробітниці холдингу розповідають про свою роботу й хобі.
Ми в «Бродкасті» вирішили поділитися цими історіями. Так, одна з героїнь обрала для себе професію телеоператора. І ось чому...
Наталія Шарай народилася у Сєверодонецьку Луганської області. Уже 7 років у професії, і 2 з них працює регіональним телеоператором виїзних та студійних зйомок департаменту «ТК “Донбас”», ТРК «Україна», корпункт у Луганській обл., м. Сєверодонецьк. Наталія встигла опанувати спеціальність журналіста, ведучого новин, режисера монтажу, режисера телепрограм і навіть випускового режисера прямих ефірів. Вона може перенести й встановити знімальну техніку та підготувати студію до ефіру. Про свій шлях до улюбленої справи, натхнення та енергію Наталія розповіла як справжній сценарист.
Пристрасть до відеокамери у мене з'явилася ще в дитинстві. Спочатку цікавилася фотоапаратами, які були у батьків – плівковою «мильницею», полароїдом, що дядько подарував. Дивував цей апарат можливістю відразу отримувати фотографії. Тільки було важко знайти й дорого купити фотопапір до нього. Вже тоді почала шукати красиві кадри у всьому: побут, вулиця, небо, квіти, комахи, тварини, люди, їхні емоції. Навіть коли не було в руках фотоапарата, була зайнята чи не дозволяли, ходила всюди, шукала, спостерігала, пальцями вимірювала кадр: бачу, думаю, як гарно було б це сфотографувати. Дивно було в 6-річному віці побачити в руках батька аматорську відеокамеру, на касетах VHS. Тоді якраз мода пішла знімати home video. Батько взяв у своїх друзів познімати. Було дуже цікаво спостерігати за ним, не пам'ятаю, чи вдалося мені спробувати, але після побаченого потім на екрані телевізора зрозуміла, що таке відео та на що здатна така цікава річ, як відеокамера.
Важливу роль у виборі професії зіграло моє захоплення кіно. Я ще той кіноман. З'явилося бажання пізнати світ кіновиробництва, згодом і телебачення. Тому поїхала вчитися цієї майстерності до Луганської академії мистецтв, де здобула освіту диктора-ведучого телепрограм та режисера кіно й телебачення. Також освоїла майстерність оператора, подружившись із технікою. Здобувши освіту, шукала роботу на місцевих телеканалах не телеоператором, а журналістом. Була одна вакансія, і нас двоє претендентів-стажистів, я і ще одна дівчина. Та посаду обійняв журналіст, який працював там раніше. Залишилася вакансія телеоператора, за сумісництвом інженера монтажу. Директорці було відомо, що я цікавлюся і тим, і іншим, є базові знання, а мені дуже хотілося залишитися, вчитися всього, тож висунула себе на вільну посаду телеоператора. Запитали, чи зможу: ти ж дівчинка, маленька зростом, а камера та штатив важкі. Я ж для себе вирішила: якщо зі штативом і камерою піднімуся тричі з першого поверху на четвертий (там був офіс каналу), то зможу працювати. Камера була цифрова, бюджетна, плечова, не дуже важка, можливо, до 5 кг, плюс штатив Manfrotto 4-5 кг. Я тоді ходила до спортивної зали й подумала, що тепер і ходити не треба, бо ось де буде спорт. Пройшла стажування і вже працюю телеоператором майже сім років. За цей час також мала нагоду попрацювати журналістом та ведучою новин, режисером монтажу та режисером телепрограм, випусковим режисером прямих ефірів. Було цікаво все, що робиться на телеканалі, хотілося всього навчитися, спробувати.
Коли починала працювати телеоператором, у нашому місті на телеканалах рідко можна було зустріти дівчину-оператора. Це сьогодні, зі стрімким розвитком технологій, коли відеокамери стали меншими, легкими, можуть знімати всі, кому не ліньки. Звичайно, бігати зі старою камерою вагою 13 кг, ще й штативом кілограмів 10, навряд чи змогла б, особливо на полігонах або в умовах бойових дій. Але перенести та встановити таку знімальну техніку, підготувати студію до ефіру можу. Технічні працівники, чоловіки, допомагають. Зараз мені взагалі пощастило: у знімальній групі зі мною працює журналіст-чоловік.
Читайте також: Оператор-постановщик Дмитрий Недря: «Чтобы состояться в профессии, нужно очень сильно этого хотеть»
Люблю свою роботу за цікавість, за можливість знайомитися з новими людьми, бувати в різних місцях, чути захопливі, деколи неймовірні історії героїв наших сюжетів. За можливість бачити те, чого не бачать інші в реальному часі, тут і зараз. Різноманітні зйомки, події, ситуації. Кожен день щось нове, чогось навчає.
На мене, як оператора, покладено величезну відповідальність за те, що бачить глядач на екрані. Тому важливо володіти не тільки технічними знаннями, практичними навичками, а й природними здібностями. Вміти бачити те, чого не бачать інші. Працюючи в новинах, де в основному репортажна зйомка, потрібно вміти передбачати розвиток подій і швидко переміщуватися в потрібну точку для зйомки з гарного ракурсу. Треба не тільки якісно зняти, а й розуміти, про що йдеться. Зняти потрібні кадри, які відображають тему сюжету. Важливими є добре спрацьована команда, взаємопідтримка між кореспондентом та оператором, дружні, довірливі стосунки. Коли оператор знає, чого хоче журналіст, коли вони слухають один одного, підказують, і в них є спільне бачення, тоді виходить якісний, гарний сюжет. Ситуації бувають будь-які, люди різні. На знімальному майданчику можеш зіткнутися з негативом, гнівом. Бувають важкі, дуже нервові зйомки, щось не виходить із різних причин, десь не встигли, один одного не зрозуміли... Тож треба не тільки міцно тримати дорогу камеру в руках, а й себе. Я дуже люблю шоколад, він допомагає заспокоїтися. Про це вже знають і водій, і журналіст, з якими зараз працюю в одній команді. Тому в нас у машині майже завжди є шоколад, і можна зробити приємну паузу. А ще знімають напругу в команді музика, позитивний погляд на неприємні ситуації і усмішка.
Кумедним випадком із моєї роботи вважаю, мабуть, працевлаштування на ТК «Донбас», коли приїхала до Маріуполя на співбесіду з керівництвом та знайомство з колективом каналу. Вони були дуже здивовані, що я, дівчина, буду в них новим оператором: така маленька, тендітна, а буду важкі речі носити. Директор запитав: «І ти знаєш, як користуватися відеокамерою, працювати зі знімальною технікою, де що натиснути?». Я від хвилювання відповіла, що знаю: на камері є червона кнопка, так от її потрібно натиснути, і запис піде. Гумор оцінили, сміялися, більше нічого не питали.
Я дуже боюся собак. Настільки, що коли вони гавкають, заплющую очі й ціпенію, не можу поворухнутися. Це стосується великих собак. Якось ми знімали тренування службових собак у напівзруйнованій будівлі. Потрібно було сховатися там, чекати з увімкненою камерою, доки собака тебе знайде. Коли пес знаходить, він повинен загавкати. Кадр не вийшов, бо я так боялася, що собака, коли мене знайшов, не загавкав, а почав скиглити, гукаючи так господаря-рятівника. Хоча на інших гавкав. Мабуть, відчув мій страх – так пояснювали кінологи-рятівники.
Загалом помітила, що, працюючи телеоператором, я борюся із власними страхами: висоти, змій, собак, павуків. Коли дивишся у монітор камери та поринаєш у роботу, не так страшно. Зі знімальною групою відчуваєш себе безпечніше, чого не скажеш про журналіста в таких випадках. Коли ми знайшли вужа на озері, він знадобився нам для сюжету. Після вдалого кадру я поспішила втекти якомога далі від того місця, що мало не скинула журналіста у воду.
Моє хобі – музика, граю на фортепіано. Трохи сама складаю пісні, композиції. У всьому винен Елтон Джон, коли маленькою побачила по телевізору його концерт на шикарному білому роялі. Захотілося й мені навчитися грати на цьому музичному інструменті. Тож попросилася до музичної школи, потім закінчила Сєверодонецьке музичне училище, тому вмію.
Люблю бігати лісом, уранці перед роботою, коли немає сильних морозів. Не для схуднення, а для підтримки фізичного здоров'я: так заряджаюся потрібною енергією від природи. Завжди щось знімаю на відеокамеру або на телефон, коли немає із собою камери та хочеться зафіксувати якийсь цікавий чи гарний момент. Доньку виховую. Також знімаю важливі для неї та для мене події - вдома, у школі, на змаганнях з акробатичного рок-н-ролу.
З подругою щось вигадуємо, сценарії пишу, можливо, колись кіно зніму. Моя робота – це й хобі, і розваги, й джерело натхнення та енергії, і розвиток, й улюблена справа.
Джерело: «Медіа Група Україна»