Украинское кино

KYIV MEDIA WEEK 2018: «Успішне українське кіно? Так!»

У рамках секції «Успішне українське кіно? Так!», яка відкрила один із потоків KMW 2018, брали участь такі спікери: глава Державного агентства України з питань кіно Пилип Іллєнко, продюсер Solar Media Entertainment Сергій Лавренюк, співзасновник FILM.UA Group Сергій Созановський, продюсер Idas Film International Іванна Дядюра і глава Kristi Film Юрій Мінзянов. Модерувала секцію Вікторія Ярмощук, директор компанії Media Resources Management, організатора форуму і виконавчий директор Української кіноасоціації.

На заході порушувалося чимало часом дуже гострих і спірних питань. Зокрема, як вважає Пилип Іллєнко, фестивальне кіно має дуже обмежену аудиторію, і, претендуючи на премії якогось масштабного фестивалю, засновники іноді пропонують такі правки, настільки поринають у новаторство, що цілком забувають про глядача. А відтак, намагаючись вийти в прокат, не збирають абсолютно нічого. Одначе ризикувати варто, адже були новаторські фільми, які потім впливали на масове кіно.

Окремо варто згадати про феномен гарного-поганого кіно. Зараз, коли в Україні почали створювати і випускати в прокат більше стрічок, глядачі і критики розділилися на два табори: тих, кому подобається результат, і тих, хто дотримується думки, що кошти вкладаються не туди, куди потрібно. Іллєнко нагадав, що 1963 року, крім культового фільму «Тіні забутих предків», на студії ім. Довженка було знято ще 20 стрічок. Хто сьогодні пам'ятає їх назви? Питання риторичне. Що більше стрічок у виробництві, то більше пропорція «гарних» і «невдалих». Це неминуче. «Головне – витримувати баланс», – додала Вікторія Ярмощук.

Продюсери Сергій Лавренюк та Юрій Мінзянов вважають, що всі сегменти – фестивального, масового і короткометражного кіно – успішно розвиваються. Однак назріває – якщо вже не назріла – проблема нестачі кадрів у сфері режисури. «Держава – щедра, виділяє кошти на кіно, але всі ці проекти потрібно належним чином знімати», – сказав Мінзянов. – Є хороші майстерні, Карпенка-Карого, Іллєнка, Юрія Терещенка, скажімо. Проте загалом цих кадрів найближчим часом бракуватиме, долучатимуть хлопців з ТВ, тих, хто знімав телесеріали. Ті, своєю чергою, підкинуть у кіно телевізійної естетики». А шукати режисерів потрібно якраз серед тих новачків, які починають шлях до великого кіно з фестивального. До того ж низка проектів – великі, патріотичні, важливі. А що таке патріотичне кіно? На це питання ще й досі немає однозначної відповіді. Однак Іллєнко впевнений, що насправді під дану категорію підпадає абсолютно будь-який український кінопродукт (масове кіно, фестивальне), оскільки попри те що він добрий чи поганий, він все одно робить внесок в розвиток культури України. Наостанок Сергій Созановський зазначив, що індустрія щойно формується, і ніби повітря потрібна схема рібейтов в дії – лишень минулого року, за його даними, країна втратила 10-15 великих міжнародних проектів, виконавці яких не зажадали приїхати в Україну й знімати тут, а все через відсутність пільг. А це десятки мільйонів гривень.

© 2010-2018гг. Broadcast Project All Rights Reserved.Design & Development by Broadcast

Search