Мировое кино

Берлінале-2020: прем'єра скандального фільму «DAU. Наташа»

На Берлінському кінофестивалі, в середу 26 лютого, о 22:00 по загальноєвропейському часі, відбулась світова прем`єра першого художнього фільму «DAU. Наташа» серіалу «DAU».

Ще один епізод «DAU. Дегенерація», роботу з дев'яти частин, буде показано в Берліні поза конкурсом в програмі « Haus der Berliner Festspiele» в п'ятницю, 28 лютого. Усі вони є частиною проекту DAU Сергія Адонієва і Іллі Хржановського.

В основі сюжету розповідь про світ Наташі, яка керує їдальнею в таємному радянському науково-дослідному інституті 50-х років минулого століття. Це серце всесвіту DAU, сюди потрапляють усі: від працівників інституту, вчених - до закордонних гостей. Світ Наташі невеликий, розділений між потребами їдальні протягом дня та алкоголем, який додає їй сил уночі на розмови зі своєю молодшою ​​колегою Ольгою про надії на романтику та краще майбутнє.  На одній із вечірок почуття Наташі настільки сильно спалахують до французького вченого Люка Біге, що ніч вони проводять разом. Наступного дня її життя різко змінюється після допиту генералом КДБ Володимиром Ажіппо, який ставить під сумнів характер її стосунків із іноземним гостем.

Учасники картини «Дау» заради природності у кадрі перевдягалися в одяг радянських часів, місяцями жили в побудованих стінах інституту, грали та водночас проживали вигадані біографії, де їхні реальні особистості накладалися на вигадані, піддавалися фізичному та психологічному насиллю. І все це заради сумнівного результату із 16 окремих картин та 700 годин матеріалу, який згодом можна буде побачити на спеціальному сайті.

Основна критика зосереджується саме на етичній стороні проекту. Адже автори не один раз наголошували, що показане тут — «майже» правда. Зокрема, екранні секс і згвалтування, побої, примус та приниження. Так, наприклад, в «Дау. Наташа» повертається до старих практик колишній КДБіст, принижуючи Наталю «Наташу» Бережну. Бережна не була готова до такого повороту подій, але вони для неї не стали великим сюрпризом через атмосферу страху, що панувала в інституті (про що вона розкаже на прес-конференції в Берліні – прим.авт.).

Доволі неочікувано, що один із призів Берлінале дістався саме картині «Дау. Наташа» Іллі Хржановського. «Срібного ведмедя за особистий художній вклад» удостоївся оператор картини Юрген Юргенс (раніше знімав фільми Міхаеля Ганеке та Віма Вендерса). Усе скидається на жарт, так як головна особливість саме операторської роботи «Дау» — це незвичайна стресостійкість та індеферентність фахівця: там, де інший оператор вже вимкнув би камеру, Юрген Юргенс продовжує знімати.

В цілому перший фільм мегаломанського проекту «Дау» складно звинуватити у почутті міри та чутливості. «Дау» знімався у Харкові з 2009 по 2011 роки на побудованій локації науково-дослідного інституту. Проект переважно фінансувався російським олігархом Сергієм Адоньєвим, проте в нього вклало гроші і українське Держкіно.

Головним героєм тоді ще єдиної запланованої картини мав стати фізик Лев Ландау (у виконанні Теодора Курентзіса), але зрештою його відсунули на задній план інші персонажі: нобелівські лауреати, перформерка Марина Абрамович, колишні КДБісти, неонацисти, злочинці, українські одіозні політики та інші.

«Дау» розділило думки критиків. Одні наголошують, що мистецтво завжди провокувало та було неетичним, інші постулюють, що ХХІ століття тим і чудове, що нарешті звернулось до етики в мистецтві і перестало відділяти особистість автора від творів.

Навколо проекту весь час існували міфи, чутки та історії, з яких доволі складно виокремити правду. Всі учасники проекту підписали договір про нерозголошення. Також, нібито, ніхто «не жалівся» на участь у проекті, завжди міг відмовитися від участі та не звертався до суду. Ці химерні аргументи мали б наштовхнутися, по-перше, на такий факт, що травматичний ефект залучення у відтворену атмосферу сталінізму ніким не контролювався (Ілля Хржановський, судячи з усього, взагалі не в курсі, що для таких експериментів варто долучати психологів). По-друге, на сучасні розуміння того, що травматичний досвід може проявитися далеко не завтра, а через багато років.

Новое на сайте

Search