54-річний Мартті Сузі ‒ волонтер із Фінляндії ‒ торік у березні, коли перші українські біженці приїхали у його місто Форсса, почав активно допомагати українцям. Він створив громадську організацію, щоб допомагати жінкам і дітям, які втекли від війни, а також збирав допомогу для українських воїнів.

Днями Мартті Сузі приїхав в Україну з гуманітарною допомогою і хоче залишитись тут, щоб разом з українськими воїнами захищати Україну від Росії.

1707 км ‒ такий подоланий шлях показує прилад у машині. Це відстань від маленького фінського міста Форсса до Львова. Мартті Сузі приїхав на позашляховику, який придбав для одного з українських військових підрозділів, який сьогодні воює у Харківській області. Волонтер частково зібрав кошти на машину, а для цього мусив отримати спеціальний дозвіл від поліції. Але до суми 5 тисяч євро, яку потрібно було заплатити за машину, забракло грошей і Мартті Сузі доклав свої. Автомобіль ‒ надійний і дозволить бійцям долати складну дорогу, каже він.

«Українські солдати дуже потребують цього авто. Дехто каже, що я «ненормальний», що доклав гроші і винен. Але ненормальний час потребує «ненормальних» людей. Потрібно ухвалювати швидкі, чіткі, правильні рішення у цій ситуації. Везу машину у Харківську область, у батальйон, де мене чекають. Мені як чоловікові, батькові, фіну-естонцю дуже важливо, щоб я міг залишитись воювати в Україні. Бо ця війна – не тільки війна українців, це війна і наша. Якщо люди цього не розуміють, то нехай подивляться у дзеркало. Історія показує, що росіяни брешуть, їм вірити не можна, і Україна повинна перемогти у цій війні. Я в цьому впевнений», ‒ говорить фінський волонтер Мартті Сузі.

Волонтер упевнений і в тому, що одна людина може багато змінити у цій важкій ситуації, в якій перебуває Україна. Як приклад розповідає про те, як у березні допомагав українським біженцям. Тоді у Фінляндію почали втікати від війни жінки з дітьми. Одразу ж Мартті Сузі, розповідає, створив громадську організацію «Слава Україні». Закликав фінів допомагати одягом, побутовими засобами.

«Червоний Хрест» надавав українським біженцям житло. «Були жінки з дітьми. Вони отримали помешкання, «Червоний Хрест» надав ліжка, матраци, подушки. Але не було ні білизни, ні ложок, ні горняток. Я прийшов відвідати людей, яких перевіз з північної Фінляндії. Це були дві мами і троє дітей. Прийшов подивитись, як облаштувались, і побачив, що діти сидять на підлозі і так їдять. Моє серце не могло це витримати. Просто там не було ані столу, ані крісел на кухні. Я дуже швидко організував людей, щоб допомогти біженцям з України. Зрозумів, що це і є моє завдання ‒ допомагати людям з України, шукати їм те, чого вони потребують негайно для життя. Така волонтерська діяльність тривала кілька місяців», ‒ каже Мартті Сузі з Фінляндії.

Допомога воїнам і цивільним

Мартті Сузі, окрім автомобіля, везе бійцям генератори, теплі речі, а також має і пакунки для цивільного населення. На одній із коробок українською мовою написано ‒ «українському солдатові», «цей подарунковий набір призначений для солдата, розмір взуття якого 42. Вітаю з Фінляндії». Це традиція, коли під час так званої Зимової війни, радянсько-фінської війни (1939-1940 років) фіни висилали пакунки на фронт для фінських воїнів, для невідомого солдата, щоб у такий спосіб показувати свою підтримку і піднімати моральний дух воїнів.

«Сьогодні ця історія повторюється. Фіни надсилали тоді невідомому солдату шкарпетки, інші речі. Ось привіз спеціальний подарунок для українського солдата – а це черевики, білизна, шкарпетки, все, що потрібне. Це така моральна підтримка. Солдати втомились, ми всі втомились від цієї війни. Тому хочемо сказати воїнам, що вони не одні, ми з ними ‒ фіни та естонці, весь світ».

«У мене є добрий досвід зі стрільби. Я ‒ снайпер, пройшов спеціальне навчання. І на мою думку, ці навики знадобляться в ЗСУ. Мої українські друзі сказали, що буде проблема, щоб воювати в Україні, бо я – громадянин іншої держави, а ще мій вік. Тому є юридичні нюанси. Хоча я почуваюсь сильним і голова добра працює. Але, попри все, я вирішив залишитись в Україні, тому що моє серце мені каже, що моє місце тут. У житті нічого немає випадкового», ‒ розповідає Мартті Сузі.

Фінський волонтер привіз із собою в Україну бронежилет і шолом. Він наголошує: «Я не приїхав займатись воєнним туризмом, я піду воювати. Просто знаю, що роблю».

Родина Мартті Сузі пережила більшовицько-сталінські репресії. Його мама ‒ фінка. Її батьки проживали в Карелії, яка перейшла до СРСР, і родина втратила все майно, була виселена в російське місто. Також зазнала репресій родина Мартті Сузі по батьковій лінії. Тато був естонцем.

«Це мій обов’язок як громадянина – допомогти Україні. Важливе значення має те, що мої діти – трішки українці. Бо дружини тато ‒ українець, а мама ‒ естонка. Мої діти – вже дорослі і самостійні люди. Але я вважаю, що маю воювати, захищаючи Україну», ‒ наголосив Мартті Сузі.

Волонтер рушає у Харківську область з надією залишитись в Україні.

Джерело: Радіо Свобода