Незалежне всеукраїнське молодіжне онлайн-медіа "Свідомі" опублікувало розслідування психотерапевта Іллі Полудьонного про відомого експерта в галузі психології Спартака Субботу. Згідно з фактами, наведеними автором розслідування, Субота нібито вдається до брехні, щоб підтримувати імідж досвідченого фахівця-психотерапевта.

Полудьонний працював над збором та аналізом фактів протягом семи місяців і навів такі дані:

- Субота позиціонував себе як кандидата психологічних наук публічно майже пʼять років, не маючи цього ступеня.
- За наказом МОН Субота офіційно отримав ступінь кандидата психологічних наук лише 7 квітня 2022 року, але він почав презентувати себе як фахівця з таким ступенем ще у 2017 році.
- Субота не є медичним психологом, психіатром і не має медичної освіти, як він зазвичай презентує себе. Він народився у 1992 році.

Полудьонний пояснив, що інтернатура за кваліфікацією "психіатрія" триває 1,5 року. Якщо Субота водночас є медичним психологом та лікарем-психіатром, це означає, що він повинен був пройти однорічну програму перепідготовки перед інтернатурою. До цього ж він мав навчатися на медико-психологічному факультеті протягом шести років. Провівши розрахунки, Полудьонний зробив висновок, що Спартак Суббота 1992 року народження мав вступити в Богомольця в 14/15 років.

Автор розслідування стверджує, що подкастер Суббота поширює антинаукову інформацію. Він також зв'язався з психотерапевтом, який навчався з Субботою, і з психотерапевткою, яка раніше ходила на його терапевтичні сесії, і зазначає, що Суббота порушує професійну етику, дозволяючи собі романтичні стосунки зі своїми клієнтками, що вважається проявом психологічного насильства над людиною.

Далі автор розслідування подає хронологічний список публікацій Субботи в ЗМІ, починаючи з 2017-го і до кінця 2022 року, і вказує, що в деяких з цих публікацій Суббота був запрошений як експерт і вказував свої неправдиві регалії. За оцінкою автора, серед 119 публікацій за останні пʼять років 67 містять брехню щодо експертизи та регалій. Автор пояснює, що це сталося тому, що медійники, які перебувають у гонитві за "головами, що говорять", не перевіряли освіту Субботи.

Загалом, автор розслідування стверджує, що Суббота має сумнівну репутацію, порушує професійну етику та поширює антинаукову інформацію. Він також зазначає, що деякі з його публікацій містять неправдиву інформацію, а його популярність у ЗМІ може бути пов'язана з медійною гонитвою за "головами, що говорять".

У той час як герой розслідування публікував свою позицію стосовно оприлюднених фактів в Instagram, він написав: "Це не перший хейт, з яким я стикаюсь. Це нормально, це буде й далі, я це просто переживу... Але що я хочу сказати, це те, що я не дозволю ображати людей, не дозволю ображати свою аудиторію, не дозволю її обзивати, робити висновки щодо людей, які мене слухають, дивляться, яким я подобаюсь...".

"Віхола", видавництво, яке опублікувало книгу Субботи "Припини це. Як розпізнати насильство та протидіяти йому" та перевидало її в кінці минулого року, прокоментувало опубліковане розслідування на своїй сторінці у Facebook, заявивши, що звернулось до Спартака з проханням пояснити всі викладені у статті факти.

"Українська правда", для якої Суббота писав колонки від 2019 до 2021 року, також відреагувала на розслідування Іллі Полудьонного. Вони зазначили, що Суббота представлявся у своїх статтях як психотерапевт та науковий керівник Інституту когнітивного моделювання, але його публікації не з'являлися з червня 2021 року. Вони намагаються зв'язатися з Субботою, щоб отримати його коментарій.

Але найцікавіше тут не полягає у тому, як легко пройдисвітам та аферистам усіх рівнів вдається обманювати як широку аудиторію, так і професійні середовища, в які вони намагаються інтегруватися. Навіть не репутаційні втрати, які несуть їхні нинішні або колишні роботодавці, партнери та замовники після викриття брехні.

Справа в тому, як реагують на викриття подібних афер звичайні люди. Наприклад, після випадку з Бату в мережі з'явилось багато дописів і коментарів у дусі "навіть якщо він вигадав ту біографію — то й що? Він же письменник". Це насправді проблема, яке ядро лежить за межами поля нерозуміння аудиторії щодо того, як насправді працюють правила літературних містифікацій.

Це питання етики. Можна вигадати образ літньої пані і роками писати від імені цього персонажа дитячі казки, будучи чоловіком у розквіті сил. Але коли "нібито співробітник НАСА" Дорж Бату коментує в медіа ракетні обстріли Росії, а "нібито психолог" Спартак Суббота дає персональні консультації, це вже перетинає базові червоні лінії, коли аудиторія мусить апріорі довіряти тому, хто дуже сумнівно заслуговує на її довіру. Це питання підміни понять.

Ще одна група коментарів, що обговорює «кейс Субботи», стверджує, що вина за потуранням смаків широкої публіки та створенням публічних образів чергових пройдисвітів лежить на медіа. Проте це небезпечне мислення, оскільки воно зводить людей до ролі пасивних споживачів, які не мають власної суб'єктності та відповідальності за свої вибори. Не зважаючи на силу медіа, завжди залежить від того, як саме сприймає, споживає та оцінює інформацію людина. Це вимагає критичного мислення, аналізу дійсності та здатності вибирати експертів, яким можна довіряти.

Українське суспільство стикається з низкою факторів, що заважають йому бути критичним та самодостатнім. По-перше, ми ще досі маємо деякі риси інфантильності, не дивлячись на турбулентний рік, що ми пройшли. Ми більше не хочемо, щоб нас водили за ручку, проте часом все ще прагнемо простих відповідей та готових рішень. Це призводить до нашої схильності шукати героїв та ідолів, а потім розчаровуватись у них. Цю схильність добре знають політики, політтехнологи, публічні особи та пройдисвіти, що шукають публічність, щоб згодом її капіталізувати.

Засоби масової інформації несуть велику відповідальність, оскільки вони взаємодіють з великою аудиторією та висвітлюють важливі суспільні теми. Проте читачі та глядачі також несуть відповідальність за вибір джерел інформації, за те, кому вони довіряють, і чи дотримуються правил інформаційної гігієни. Розподілена відповідальність не означає "не моя справа", а означає, що кожен з нас несе відповідальність.