29 квітня у Музеї «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова відбулося відкриття виставки «Шолом пам’яті. Продовження історії» — проєкту, який перетворює спортивний артефакт на носій колективної пам’яті. Центральний експонат — новий «Шолом пам’яті», присвячений 22 спортсменам із Маріуполя, серед яких — восьмеро дітей.

Подія зібрала представників культурної сфери, спортсменів, журналістів і тих, для кого тема пам’яті — не абстракція, а щоденна робота. Відкриття розпочалося з розмови про символічність проєкту, що вийшов далеко за межі спортивної історії.

Від олімпійського жесту до мистецького висловлювання

Український скелетоніст Владислав Гераскевич особисто презентував експозицію. Саме він під час Олімпійських ігор виступив із «шоломом пам’яті», нагадуючи світу про війну в Україні — попри ризик дискваліфікації. Тоді його шолом став актом громадянської позиції. Сьогодні — основою для нового художнього проєкту.

Цього разу спортсмен приніс інший шолом — створений спеціально для виставки. За його словами, це вже не просто елемент екіпірування, а знак того, що «спорт не існує поза політикою», і що спортсмени так само стають жертвами війни.

«Це символ пам’яті. А пам’ять не має завершуватись», — наголосив Гераскевич.

На шоломі — портрети загиблих спортсменів, відтворені художницею Іриною Проць. Кожне обличчя — не лише візуальний образ, а окрема історія, обірвана у березні 2022 року або пізніше.

Маріуполь як центр цієї історії

Новий «Шолом пам’яті» отримав неофіційну назву «маріупольський». Саме цьому місту у 2026 році Фонд Ріната Ахметова приділяє особливу увагу.

Голова Наглядової ради Фонду Наталія Ємченко під час церемонії підкреслила: у архіві «Голосів Мирних» вже понад 145 тисяч історій, і значна частина з них — про Маріуполь.

«Коли мистецтво стає формою для правди, у нас з’являється шанс бути почутими. А коли ця форма в руках публічної людини — цей шанс зростає в рази», — сказала вона.

За її словами, цей проєкт — частина більшої роботи з формування культури пам’яті в Україні, яка відбувається прямо під час війни, а не після її завершення.

Історії, які не можна звести до цифр

Під час презентації організатори розповіли кілька історій, зображених на шоломі.
17-річна волейболістка Романа Месаєва, яка загинула 16 березня 2022 року.
11-річна гімнастка Катерина Дяченко.
Футболіст Кирило Марченко, який вступив до «Азову» і загинув, захищаючи країну.
І десятки інших — тих, хто мав спортивне майбутнє, але не встиг його прожити.

Ці історії, за словами Ємченко, стануть основою для окремих документальних і мистецьких проєктів.

Принципова позиція — і за межами виставки

Гераскевич також повернувся до резонансної теми — реакції Міжнародного олімпійського комітету на його перший «Шолом пам’яті». Він нагадав, що тоді йому пропонували обмежитися чорною стрічкою.

«Не вистачить чорних стрічок, щоб вшанувати всіх загиблих українських спортсменів», — сказав він, додавши, що і сьогодні не змінив би своєї позиції.

Спортсмен вважає рішення МОК дискримінаційним і таким, що демонструє готовність «закривати очі» на війну в Україні.

Пам’ять як дія

Окремою частиною розмови стала благодійна діяльність, що продовжує ідею проєкту. Гераскевич розповів, що кошти, отримані після скандалу з Олімпіадою, були спрямовані на розвиток його фонду. Серед реалізованих ініціатив — передача велосипедів дитячій спортшколі у Львівській області та підтримка освітніх проєктів.

Момент передачі

Кульмінацією події стала передача «Шолома пам’яті» до музею. Відтепер він стане частиною постійної експозиції «Голосів Мирних» — як артефакт, що поєднує особисту історію, мистецтво і документування війни.

Оплески у залі звучали довго — не як формальність, а як спосіб відреагувати на те, що складно вимовити словами.

У цій виставці немає фіналу. Як і в самій історії, яку вона розповідає.