Олімпійські ігри чи якісь великі спортивні події – це завжди стрибок уперед у телевізійних технологіях. Ми, звичайно, ще точно не знаємо, але ймовірність того, що 2020 року ОІ відбудуться, не дуже висока. Скажімо прямо, досить низька. З одного боку, ігри без глядачів – величезна мрія Міжнародного олімпійського комітету (МОК), бо останні роки основна частка доходів іде від медіаправ, а тут без глядачів узагалі ідеально: затрати на охорону порядку, певні політичні заяви і т. п. прямують до нуля, а от телевізійні перегляди мають ріст. З точки зору Японії як організатора ігр, навпаки туристи та глядачі – реальне додаткове джерело доходів, які потягнуть за собою зростання цієї сфери у супутніх точках. Тому зрозуміло, що сторони не домовляться про ситуацію без глядачів, бо в такій ситуації є ще проблема того, що спортсмени через поточний карантин не зможуть повноцінно тренуватися, а головне – виступати, щоби підтримувати форму. З іншого боку, зараз у фармацевтично просунутих країнах є змога приймати додаткові препарати – через те, що допінг-контроль, за умови обмеження пересування, також буде обмежений. Бачимо і тут конфлікт. Тому розслабтеся й нічого не чекайте. Олімпіади не буде. Наприкінці ще поділюся роздумами про кіберспорт – і чому в Україні є або немає сенсу бігти вперед та збирати права на кібертрансляції і TБ, і мультимедійні. А тепер, власне, головне. Є країни, які медійно багато втратять від відміни ОІ, а є країни, серед них і ми, які майже нічого не втратять у тому, що відбудеться, а можливо, і виграють.

Що важливо в спортивному телеперегляді? Можна виділити такі пункти:

1)    Наявність успішних спортсменів – тобто тих, від кого очікуватимуть медалі

2)    Якісні коментатори, які додають вартості перегляду – у той час, коли до великих спортивних подій мають додатися нерегулярні глядачі спорту

3)    Оточення спортивних трансляцій студійними програмами до і після

4)    Максимальна популяризація спортсменів та події у суспільному житті

5)    Транслювати вчасно і там, де виступають українські спортсмени

6)    Трансляція події на великому каналі

По суті, ви прочитали весь список і можете зробити висновок, що в Україні історично з кожним пунктом були проблеми. Тому повернімося до історії телеперегляду, щоб зрозуміти, чому від ОІ із Токіо ані нашим глядачам, ані медійному ринку не варто нічого очікувати. А головне, що відміна чи ОІ без глядачів не матимуть жодних наслідків для українського ринку.

Дані, які доступні – це показ Олімпіади з Пекіну в період із 2008 року. Всі ці роки транслятор у нас був єдиний: це канал, який часто міняв назву, але найбільш упізнаваний за назвою УТ-1, зараз – Суспільний.

Чи були ми успішними на ОІ? Точно можна сказати, українці були стабільними з 1996-го по 2008 рік, а це чотири Олімпіади. Ми брали стабільну кількість медалей – 22-23, і це давало глядачам упевненість, що ми будемо на святі спорту активними учасниками. 2012 року українці отримали лише 20 медалей, але все одно були в топах країн. А ось Бразилія пройшла дуже невдало – лише 11 медалей. Звісно, час минув, і ,можливо, глядачі до Токіо забули би цей факт. Але, з іншого боку, чи могли б ми в Токіо розраховувати на більшу кількість медалей? Ми про це не дізнаємося, бо, знову-таки, 2019 року і 2020-го не проведено жодної медійної підготовки глядачів до ОІ. Канали не зібрали цикли програм про майбутніх учасників, не зняли фільми про попередніх переможців. Загалом простий український глядач не фанат спорту (а їх небагато), нічого не дізнався і не підготувався до ОІ та перегляду.

Також згадайте, кого з наших спортсменів використовують рекламодавці? Не так і багато. Навіть дуже мало. Знову-таки, тому що спортсмени в нас не стають зірками, на відміну від багатьох інших країн. А ще тому, бо як буде далі, показники перегляду ОІ, а саме рейтинги і частки в середньому поступаються простим цифрам перегляду регулярних програм на українському телебаченні – виходить, історично ОІ – це не просто пересічна подія для рекламодавців, але і, можливо, менша простої сітки за своїм масштабом топового каналу на вітчизняному ТБ. А якщо взяти до уваги, що МОК виставляє мовникам у країні додаткові обмеження, не враховуючи (а може, і враховуючи) національні особливості. Чи можуть дивитися спорт за межами ТБ екрану – цікаве запитання з розвитком стрімінгу та ОТТ. Насправді, не проблема знайти стрімінг чудової якості та напевно всіх змагань із ОІ, якщо такі трансляції будуть. Проте це цікаво лише обмеженому колу спортивних фанатів, які самі по собі не зроблять із цього масштабної події. Тут потрібна підтримка ТБ – щоби подія виходила національного масштабу, бо пряма конкуренція лише стрімінгу приречена на поразку міжнародним стрімінгам.

Почнемо хронологію. У наступній таблиці топ-10 рейтингових трансляцій 2008 року. Сортуємо за рейтингом, щоб мати оцінку від максимальної кількості глядачів.

Звичайно, непідготовленим людям цифри нічого не скажуть. Глянемо на перше місце – це бокс. Рейтинг 2,05% – якщо спростити, це означає, що кожну секунду бокс у середньому дивилися лише 2% українців віком від 4 років і старше. А серед тих, у кого в цей час був включений телевізор, лише 6% обрали перегляд олімпійського боксу. Іншими словами, в цей час 94% українців, що дома мали включений телевізор, віддали перевагу дивитися не ОІ. Для усвідомлення популярності трансляцій, можемо подивитися аналогічну таблицю з цими ж подіями, лише замість частки та рейтингу там буде показник того, яке абсолютне місце зайняла ця подія в рейтингу всіх подій на українському ТБ 2008 року серед каналів, що вимірювалися.

Отже, на перший погляд бачимо, що найкраща трансляція зайняла лише 11 392 місце серед усіх програм того року за рейтингами. У відносному вимірі бачимо, що тільки 4,2% програм того року мали вищі показники. Якщо усереднимо топ-10 (що я роблю для порівняння років між собою і бачення руху попиту на ОІ в Україні), – виходить, що ОІ потрапляють до 5,2% топових програм українського ТБ. Звісно, це вказує на те, що ОІ не топ, але певний інтерес викликає, і дивно, що топові канали не переймаються можливістю захоплення ОІ собі в сітку. Але це таки 2008 рік. Перенесемося на 4 роки вперед і складемо аналогічні таблиці:

В частині рейтингів бачимо, що топ-подія все ще між 2% і 3% українських глядачів, і 90% обрали перегляд не ОІ, а щось інше в годину топової трансляції.

Відносні показники

Бачимо, що популярність виросла вдвічі за чотири роки. Топ-10 трансляцій потрапили до 2,6% найрейтинговіших подій українського телебачення. Пам’ятаєте, 4 роки до того це було лише 5,2%?

Перейдемо до провального 2016 року в Бразилії. Для зручності об’єднаю дві таблиці в одну, бо ви вже навчилися їх читати.

Бачимо, що опустилися до 7%, це, відповідно, найгірший перегляд ОІ у новітній історії вимірювань. Так, частково це можна пояснити різницею в чаcі, що трансляції могли йти в незручний час. Але формально бачимо, що інтересу не викликало. Топова подія зібрала тільки 1,45% українців, або близько 4% тих, хто мав увімкнений телевізор.

Чому трансляції на ТБ не мають високих показників? Бачимо, що 2019 року, якщо зібрати всі трансляції спорту (без каналу спеціалізованого «Хспорт»), на графіку це синій колір, і порівняти їх з усіма іншими передачами, що виходили протягом року (це червоний колір), розмістити її у координатах «стать» та «вік», видно, що спорт дивляться старші чоловіки. Тому, власне, і в ОІ основна аудиторія буде «старші чоловіки». Без залучення масового глядача та молоді успіху трансляцій не досягти.

Середній вік глядача спортивних трансляцій – 60 років, тоді як середній вік телевізійного глядача – 46 років. Власне, без залучення сучасних платформ і сучасного показу спорту зацікавити молодь спортивним переглядом, та ще й без особливих успіхів України на ОІ, буде надто важко.

Тому вже зараз бачимо, що комерційне майбутнє – за кіберспортом. Графічні можливості ігор уже майже нічим не відрізняються від реального відео. Глядачам біля екранів потрібно відчуття вболівання. І не важливо, це буде реальна особа чи міфічна, яка управляється людиною. Тому, перспективним буде збирання прав, поки вони доступні, і створення власних ліг для трансляцій кіберспорту. На перший погляд, він може жити в стрімінгу, але без розкрутки на ТБ у суспільстві, збирати грандіозні показники йому буде важко, і та медіагрупа, яка перша за це візьметься, матиме успіх у майбутньому. Чому? Бо для геймінгу діятимуть ті самі правила, що і для простого спорту – важливими будуть суспільна масовість та упізнаваність героїв, а також додана вартість коментаторів і програм, що оточуватимуть змагання.

Власне, не здивуюся, якщо замість ОІ у Токіо пройдуть перші кіберспортивні олімпійські ігри і із залученням масового глядача тих країн, де спорт популярний. І взагалі можна провести симуляцію ОІ. В Україні цифри точно не мали би бути гірші за оригінальні.