Запуск місії Artemis II 1 квітня 2026 року став не лише новою віхою в освоєнні космосу, а й справжнім викликом для медіавиробництва. Фотограф Стівен Медоу розгорнув на космодромі справжню мережу з 14 камер Panasonic Lumix, щоб не пропустити жодної секунди підйому ракети SLS. Ми розібрали технічну сторону цієї унікальної зйомки.

Логістика та доступ: шлях довжиною в 10 років

Отримати акредитацію NASA для зйомки настільки масштабної події — завдання не з легких. Медоу знадобилося понад десять років практики на запусках SpaceX та Space Force, щоб нарешті отримати допуск до майданчиків Artemis II через партнерство зі спеціалізованим ресурсом Space Explored.

«Кожен запуск, який я знімав до цього, був тренуванням перед головною подією життя», — зізнається фотограф.

Сетап із семи дистанційних камер

Найскладніша частина роботи — встановлення камер безпосередньо біля пускової вежі. Стівен встановив сім дистанційних точок. Оскільки NASA дозволяє кожному фотографу ставити лише один штатив у локації, Медоу монтував по кілька камер на кожну опору, захищаючи їх спеціальними коробами від Camptraptions.

Технічні особливості дистанційної зйомки:

• Звукові тригери: Камери активувалися за допомогою пристроїв MIOPS, які «слухають» ревіння двигунів. Як тільки звук ракети досягає певного порогу, камери починають серійну зйомку.

• Енергонезалежність: Оскільки камери встановлювалися за кілька днів до старту, Медоу використовував зовнішні джерела живлення та автоматичні підігрівачі лінз (dew heaters), щоб запобігти запотіванню оптики від нічної роси.

• Експозиційний брекетинг: Через непередбачуваність часу пуску (день, вечір чи ніч), Стівен налаштував складні алгоритми експозиційного брекетингу на 5 кадрів, щоб гарантовано отримати деталізоване зображення яскравого полум'я та темного корпусу ракети.

Робота обладнання: Lumix проти вогню

Найвідоміший кадр Медоу — суперкрупний план двигунів SLS у момент відриву — став вірусним миттєво. Фотограф зробив його на камеру Panasonic GH5 з об’єктивом Leica 50-200mm f/2.8-4.

Параметри «золотого» кадру:

• Витримка: 1/8000 с (максимальна для механічного затвора);

• Діафрагма: f/16;

• ISO: 100.

Окрім серії Micro Four Thirds (G9, G9 II), Медоу використовував повнокадрові системи Lumix S-series (S1R II та S9). Фокусні відстані варіювалися від надшироких 12 мм (24 мм в еквіваленті) до 150 мм. Цікаво, що попри величезну відстань до пресцентру, дистанційні камери знаходилися настільки близько, що великі телеоб’єктиви не знадобилися.

Момент істини

Найбільшим страхом будь-якого оператора на космодромі є розряджений акумулятор або збій карти пам'яті під час очікування. Коли Стівен отримав доступ до обладнання після запуску, першим ділом він голосно крикнув поруч із боксами. Почувши у відповідь стрекотіння затворів, він зрозумів: техніка витримала вібрації та звуковий тиск.

«Це суміш чистої радості та полегшення. Ми, люди — дослідники за своєю природою. І я сподіваюся, що ці кадри надихнуть інших так само як місія на Місяць надихає мене», — підсумував Медоу.