Команда Docudays UA висловлює розчарування щодо показаного 5 вересня документального фільму «Росіяни на війні» російської режисерки Анастасії Трофімової на 81-му Міжнародному Венеційському кінофестивалі. У цьому матеріалі ми наводимо цитати кінокритикині та кінематографісток, які коментують побачену стрічку та аргументують, чому ця робота слугує інструментом російської пропаганди та не має бути показана на світових майданчиках. Зокрема, на фестивалі у Торонто (TIFF), який анонсував кіно у своїй програмі документальних фільмів.

«”Росіяни на війні” трактують пропагандистський наратив, у якому російські військові гуманізуються, і ці співчуття направлені на погані умови їхньої служби й ні на що більше. Оскільки раніше програмер(к)и фестивалю пропускали ”хороші” російські роботи, в певний момент кордони дозволеного почали ”розмиватись”. І ось ми бачимо в програмі Венеції фільм від людини, яка підтримує абсолютно проросійські наративи, — кінокритикиня Соня Вселюбська мала змогу подивитися фільм на Венеційському фестивалі й відверто поділилася своєю думкою.

Поруч з російською стрічкою у програмі Венеційського фестивалю був представлений та отримав теплий відгук аудиторії український фільм. Режисерка Ольга Журба разом із продюсеркою Дар’єю Бассель, героями та героїнями презентували документальну історію «Пісні землі, що повільно горить», на червоному хіднику команда привернула увагу до українських полонених, яких ув’язнила Росія.
На пресконференції Венеційського кінофестивалю Ольга Журба висловила свою думку, коли її запитали про російську стрічку в програмі: «Якщо ”російська опозиція” хотіла зупинити війну цією стрічкою, то вона обрала неправильний шлях. Бо чи могли б ви уявити, наприклад, що в часи Другої світової війни Данія знімає фільм про німецьку армію з ”людської сторони”? Бо в кожній людині, навіть у серійному вбивці, можна знайти ”людську сторону”. Але чи могли б ви уявити цей фільм у ці часи? Коли всі знають про геноцид, який охопив всю Європу…
… Але я думаю, що нам потрібно, як і всьому світові, бути об’єднаними в позиції, щоб притягти до відповідальності та суду всіх військових злочинців. І ми вже знаємо, що це за люди, і всі міжнародні організації також знають про них. Не час викликати співчуття до російських солдатів, тому що вони продовжують нас окуповувати, пускати ракети по населених пунктах, і режисерка не покаже цього у фільмі. Я вважаю, що це неправильний напрямок, і російським митцям і мисткиням, кінематографіст(к)ам варто бути достатньо сміливими, щоб піддавати себе критиці і показувати справжнє обличчя цієї злочинної терористичної держави»...

Подивившись фільм «Росіяни на війні», Дар’я Бассель також не могла залишатися осторонь і висловилася у своєму дописі на сторінці Facebook, який зібрав велику кількість реакцій, думок кіноспільноти та медіа: «Цей фільм може ввести вас в оману, якщо ви вважатимете, що він антивоєнний та такий, що ставить під сумнів нинішній режим в Росії. Мої спостереження про цю стрічку свідчать про яскравий приклад чистої російської пропаганди».

Підкреслимо, що фільм «Росіяни на війні» не ставить або зовсім оминає ті факти, що ця війна триває не 2, а вже 10 років, і почалася з російської окупації Криму, яка названа у звіті Міжнародного кримінального суду «міжнародним збройним конфліктом», а не «громадянською війною», як транслює кіно. Усі ці роки після розпаду радянської імперії Росія постійно воює — в Чечні, Молдові, Грузії, Сирії, — і не помічати цього неможливо. Врешті, воєнні злочини є свідомою політикою російської держави.
Враховуючи наративи стрічки та досвід роботи її авторки з російськими медіа, вважаємо важливим звернутися до світової кіноспільноти, програмерів/-ок та керівників/-иць кінофестивалів із застереженням щодо подальших показів «Росіяни на війні» на ваших майданчиках. Цей фільм спотворює знання про війну, яка нині триває і продовжує забирати життя мирних громадян/-ок незалежної демократичної держави.

Повний текст звернення читайте на сайті Docudays UA.

Відповідально,
Команда Docudays UA