На фестивалі Docudays UA говорили про штучний інтелект. Але розмова швидко вийшла далеко за межі технологій.

Бо коли журналістка бачить у YouTube відео, де її власний син, створений алгоритмом, звертається до неї словами: «Мамо, не бреши», — це вже не про інновації. Це про насильство.

Під час дискусії «Не штучна загроза: як ШІ посилює насильство проти медійниць» правозахисниці, журналістки та експертки з цифрової безпеки говорили про те, що для України вже стало новою реальністю: штучний інтелект дедалі частіше використовують як інструмент дискредитації, психологічного тиску та інформаційних атак.

І ця проблема давно перестала бути теоретичною.

«Достатньо однієї фотографії»

Керівниця напрямку журналістики даних Texty.org.ua Євгенія Дроздова продемонструвала результати дослідження про використання облич українських журналісток у TikTok.

Механіка вражає своєю простотою.

Щоб створити фейкове відео, не потрібні спеціальні навички чи дорога техніка. Достатньо фотографії.

За кілька хвилин будь-яка людина може «заговорити» голосом, якого ніколи не мала, та озвучити тези, яких ніколи не говорила.

У таких роликах відомі журналістки нібито закликають підписувати сумнівні петиції, поширюють маніпуляції про мобілізацію або рекламують шахрайські схеми з «виплатами від ООН».

Проблема не лише в тому, що користувачів вводять в оману.

Проблема в тому, що тисячі людей сприймають це за правду.

Під відео з'являються погрози, образи, агресивні коментарі. І адресовані вони не анонімному автору ролика, а реальній журналістці, чиє обличчя використали без дозволу.

«Люди часто навіть не знають, що таке генерація відео. Вони просто бачать знайоме обличчя і довіряють йому», — пояснювала Дроздова.

Ворог теж навчився користуватися алгоритмами

Про інший бік проблеми говорила заступниця керівника Центру протидії дезінформації Анаїт Хоперія.

За її словами, російська пропаганда швидко адаптувалася до нових технологій.

Якщо на початку повномасштабного вторгнення фейки часто виглядали примітивно, то сьогодні ворог працює набагато точніше — тестує різні формати, шукає емоційно вразливі аудиторії та використовує саме ті теми, які вже існують у суспільстві.

Фейкові військові, згенеровані священники, псевдозвернення до жінок, конспірологія та страхи — усе це вже стало частиною інформаційного поля.

Особливо небезпечним є те, що сучасні алгоритми дедалі рідше намагаються переконати всіх.

Їхня мета — знайти тих, кого можна зачепити емоційно.

«Мамо, не бреши»

Найсильнішою частиною розмови стала історія журналістки-розслідувачки із Закарпаття Олени Мудрої.

Після серії матеріалів про забудову Карпат проти неї розгорнули масштабну кампанію дискредитації.

Серед десятків атак були й відео, створені за допомогою штучного інтелекту.

В одному з них використали фотографію її сина.

«Він майже не присутній у соцмережах. Але вони знайшли його фото на футбольному сайті. І створили відео, де він звертається до мене: "Мамо, не бреши"».

Навіть зараз, через рік після цих подій, в її голосі відчувалася образа.

Не через сам факт фейку.

Через відчуття вторгнення в особистий простір.

Бо коли технологія починає використовувати твою дитину як інструмент тиску — межі між онлайн та офлайном остаточно стираються.

Попри це Мудра каже, що продовжує працювати.

І додає важливу річ: у момент атаки найбільшим захистом виявилася не технологія і не закон.

Репутація.

«Працюйте чесно. Бо коли починається така кампанія, ваша репутація — це перше і головне, що вас захищає».

Законодавство поки що не встигає

Медіаюристка Віта Володовська описала ситуацію без прикрас.

Українське законодавство вже має інструменти для реагування на погрози, втручання в приватне життя чи наклеп. Але спеціального механізму для боротьби з багатьма видами ШІ-атак поки що немає.

Ще складніше питання — швидкість.

Навіть якщо справа доходить до суду, процес може тривати місяцями або роками.

А фейк за цей час встигає зібрати сотні тисяч переглядів.

Тому ключова відповідальність дедалі більше переходить до самих платформ.

Саме вони вирішують, наскільки швидко реагувати на скарги та чи вважати подібний контент загрозою.

Критичне мислення проти алгоритмів

На початку дискусії учасниць попросили одним словом відповісти на питання: що сьогодні найкраще захищає нас від зловживань штучним інтелектом?

Відповіді були різними.

«Відповідальність».

«Критичність».

«Критичне мислення».

Хтось навіть пожартував: «Відсутність інтернету».

Наприкінці стало зрозуміло, чому більшість повернулася саме до критичного мислення.

Бо технології змінюються швидше, ніж закони.

Платформи не встигають за масштабом проблеми.

А штучний інтелект стає дедалі доступнішим.

«Найважливіше — не стати рабами ШІ, а навчитися ним керувати», — підсумувала голова Представництва ЮНЕСКО в Україні К'яра Децці Бардескі.

І, мабуть, саме ця фраза найкраще описує настрій дискусії.

Адже сьогодні йдеться вже не про майбутні ризики.

ШІ несе загрози не колись потім.

Він уже говорить чужими голосами, створює фальшиві обличчя, сіє недовіру і розпалює ненависть.

Питання лише в тому, чи встигнемо ми навчитися розпізнавати його раніше, ніж він навчиться переконливо імітувати нас самих.

Читайте також: Фільм української режисерки про добровольців покажуть на 60-му ювілейному кінофестивалі у Карлових Варах