Постпродакшн «Кіллхаусу» виявився не менш драматичним, ніж самі зйомки. Коли справа дійшла до тонування (озвучки), команда Любомира Левицького зіткнулася з ситуаціями, яких раніше в українському кіно просто не існувало.

Читайте також: Любомир Левицький про «Кіллхаус» / Killhouse: Бюджет, дрони та спецназ у кадрі

«Я русню озвучувати не буду»

Це був справжній етичний злам. Професійні актори дубляжу, які роками працюють на найбільших студіях, масово відмовлялися давати свої голоси окупантам. Навіть заради ролі у блокбастері.

«Ми дочекалися дня, коли професіонали кажуть: "Ні, я не буду дублювати росіян російською мовою", — згадує Любомир Левицький. — Це був дуже сильний момент. У підсумку цю задачу на себе взяли самі військові. Вони просто сказали: "Окей, зараз зробимо" — і закрили ці ролі максимально натурально».

Дилема 10 відсотків

За законом, у фільмі може бути лише 10% іноземної мови. В «Кіллхаусі» ж справжній Вавилон: українська, англійська та російська. Перед режисером постало питання: кого залишити в оригіналі, а кого дублювати?

«Ми думали: кого залишаємо? Русню чи американців? — пояснює Любомир. — Зрозуміло, що ворог має звучати так, як він звучить насправді, він не може раптом заговорити українською. Тому окупантів залишили в оригіналі, а американських героїв — зокрема журналістку Одрі — довелося повністю передублювати українською».

Ефект Тора та Дедпула

Щоб фільм не звучав як телевізійний репортаж із накладеним перекладом (voice-over), Любомир пішов шляхом повного тонування. Це дозволило зробити картинку «фірмовою» — коли голос іде не «поверх» героя, а стає його частиною.

Найцікавіше сталося з реальними військовими, які грали у фільмі самі себе.

«У нас у кадрі — легенди. Док, Кірт... Наприклад, командира Кірта офіційно озвучує актор, який є українським голосом Тора та Дедпула. І це дає шалений ефект! Ви дивитесь на справжнього офіцера 3-ї штурмової, але чуєте цей глибокий голлівудський тембр. У глядача виникає той самий когнітивний дисонанс, якого я хотів: ти бачиш реальну війну, але відчуваєш розмах крутого американського кіно».

Навіщо це було потрібно?

Тонування допомогло «вирівняти» звук там, де умови зйомки були занадто дикими, і підсилити харизму бійців. Мета була одна — щоб український глядач нарешті побачив своїх захисників не жертвами, а супергероями рівня Marvel, але з реальними шевронами на плечах.

«Моє бажання було простим: щоб ви дивилися фільм, зроблений в Україні, але мали повне відчуття, що це світовий блокбастер. Ці змішані відчуття гордості та якості — це і є "Кіллхаус"», — підсумовує режисер.