Великодній кролик або заєць – популярний персонаж масової культури, якого асоціюють із весняними святами. Крім того, у США та Європі кролик – головний символ Великодня. Він з'являється на листівках, великодніх прикрасах, іграшках та солодощах.

Звідки взявся великодній кролик, у яких країнах став символом Великодня та коли "прийшов" до України, розповідає "УП.Життя" з посиланням на Time, BBC, The Conversation та дослідження етнологині Дар’ї Анцибор.

Чому кролик – символ Великодня?

Великодній кролик – персонаж європейських та американських звичаїв, який напередодні Великодня розфарбовує і ховає у саду яйця. Діти ж, за традицією, повинні їх відшукати.

Прямо пов'язувати тваринку зі святом почали в Англії та Німеччині. Саме там розпочинається історія великоднього кролика.

В Англії XII століття квітень мав назву Eosturmonath, або "Eostre Month". Вважають, що місяць назвали на честь богині весни Остари. Теперішня ж назва Великодня англійською – Easter. Деякі дослідники кажуть, що богиня Остара мала помічника-кролика, який символізував родючість та молодість.

Фольклорист Якоб Грімм писав, що такі великодні звичаї, як фарбування яєць, теж були частиною давнього культу Остари. Згодом язичницьке свято весни в честь богині перетворилося у християнське свято воскресіння Христа.

Етнологиня Дар'я Анцибор пише, що про богиню і походження назви весняного місяця можна дізнатися лише з книги англійського історика та святого Беди Достоповажного «Про рахунок часів» 725 року. Але в ній не було ніяких згадок про зайців, яйця чи божество, яке воскресає – теперішні символи Великодня.

Згадка про зайця-помічника богині вперше з’являється у праці міфолога Адольфа Хольцмана 1874 року. Він пише, що заєць спочатку був пташкою, але після того, як Остара перетворила його на тварину, досі міг відкладати яйця.

А вперше саме про великоднього зайця згадує у своїй праці "Про великодні яйця" німецький лікар і ботанік Георг Франк фон Франкенау в 1682 році. Там він розповідає "стару казку", де йдеться про зайця, який висиджує яйця і залишає їх у траві.

У 1700-х роках німці, які перебралися до Америки, привезли на нову землю свої звичаї. Разом з ними "прибув" і великодній заєць. Тоді ж зʼявилася традиція, коли діти готують гнізда для тваринки напередодні Великодня і якщо гарно себе поводили, зранку знаходять там крашанки.

Звичай розповсюдився країною і згодом пасхальні кролики почали "дарувати" шоколад та цукерки, а гнізда замінили декоровані кошики.

Через деякий час про зайця дізналися й в Україні. Етнологиня Дар’я Анцибор каже, що це нагадує сучасну українську традицію, коли слухняним дітям святий Миколай приносить подарунки під подушку.

Що символізував заєць у різних культурах?

Упродовж багатьох років у європейських традиціях заєць мав низку ритуальних ролей. За часів неоліту в Європі зайців ховали разом із людьми, бо це символізувало відродження.

Письмові джерела Англії згадують, як на зайців у Великдень полювали і їли за святковим столом. Наприклад, готували пиріг із заячим мʼясом. Ймовірно, одна з причин поїдання зайців на Великдень – відлякування відьом, які могли перетворюватися у зайців.

У грецькій традиції зайці були священними для Афродіти – богині кохання. А з християнством кролика почали пов’язувати, зображаючи на картинах разом із Дівою Марією.

Кашуби – народ, який живе на північному заході Польщі, називали зайцем неочікуваний сильний вітер з моря. Про тварину не можна було згадувати під час подорожей водою, бо, за переконаннями, це могло спровокувати шторм.

У багатьох середньовічних церквах Великої Британії також використовували зображення "трьох зайців". На ньому були тварини, які бігають колом, а їхні вуха з'єднуються, утворюючи трикутник. Упродовж довгого часу вчені вважали його місцевою іконою.

Згодом зображення знайшли й у деяких соборах та синагогах Німеччини, у французьких церквах, на артефактах у Сирії та Єгипті.

У Швабії – місцевості на південному заході Німеччини, вірили, що діти з'являються із заячих гнізд. Великодня традиція знаходити яйця, які залишив заєць, також пов’язана і з мотивом нового життя.

Як образ зайця пов'язаний з українськими звичаями?

Через те, що заєць активний уночі, у деяких міфах та казках його повʼязують із потойбіччям.

В Україні існує повір’я, що заєць, який перебіжить людині дорогу, віщує смерть або серйозні проблеми. Через це могли з’явитися забобони, коли голову, лапку або хвіст зайця почали використовувати, як обереги.

Згадки про зайця, як про символ весни, можна побачити в українських веснянках. У багатьох з цих пісень міг з'являтися й еротичний підтекст, бо заєць у фольклорі часто пов’язаний із плідністю.

Перші зайченята народжуються ранньою весною, і тому великодні обряди на честь пробудження природи теж повʼязували із тваринкою.

Хоч заєць став символом одного з найбільших християнських свят, він та розфарбовані яйця не згадуються у Святому Письмі.