Тож, друзі, нинішній ОМКФ гучно стартував. Як годиться, з червоної доріжки, яскравих і неймовірних образів та привітань.

Гостями 12-го Одеського міжнародного кінофестивалю стали дворазовий номінант на “Золотий глобус” та премію BAFTA Даніель Брюль і кінопродюсер Мальте Ґрунерт. Разом вони презентують новий спільний фільм “Поганий сусід” та проведуть майстер-клас, яким відкриють Літню кіношколу ОМКФ. Приїзд зірок організовано спільно з Goethe-Institut в Україні.

15 серпня в межах кінофестивалю відбулася творча зустріч із Даніелем Брюлем та Мальте Ґрунертом.

Даніель Брюль почав акторську кар’єру ще в дитинстві, дебютувавши на німецькому телебаченні. Значний успіх актору принесла трагікомедія Вольфґанга Беккера “Ґуд бай, Ленін!”, в якій Брюль зіграв головну роль і отримав за неї премію Європейської кіноакадемії. Наступною гучною роботою для актора стала біографічна драма режисера Рона Говарда “Гонка”. За роль автогонщика Нікі Лауди Даніель Брюль був номінований на “Золотий глобус” і премію BAFTA. Актор ідомий за такими фільмами, як “Ультиматум Борна”, “Безславні виродки”, “П’ята влада”, “Перший месник: Протистояння”, “Kingsman: Велика гра” та серіалом “Алієніст”.

Серед найвідоміших проєктів із продюсерського доробку Мальте Ґрунерта — шпигунський трилер режисера Антона Корбейна “Найнебезпечніша людина”, який було номіновано на “Оскар”, військові драми “Моя земля” Мартіна Зандвлієта та “Наслідки” Джеймса Кента з Кірою Найтлі й Александром Скашгордом у головних ролях. Ґрунерт виступив продюсером стрічки Даніеля Брюля “Поганий сусід”, який вперше був представлений на Берлінському кінофестивалі. Наразі у розробці адаптація “Бляшаного барабану” та рімейк культового французького фільму “Шукачі пригод”.

Трагікомедія “Поганий сусід”, яку представлять гості на ОМКФ, — режисерський дебют Даніеля Брюля, в якому він зіграв гіперболізовану версію самого себе. У фільмі Брюль досліджує теми джентрифікації та соціальної нерівності в Берліні. Восени кінодистриб'юторська компанія “Своє кіно” випустить стрічку “Поганий сусід” у національний прокат.

Даніель Брюль відзначив, що участь в Одеському міжнародному кінофестивалі — це успіх для нього:

“Те, як мене зустріли в Одесі, я не очікував, що так багато людей прийде на фільм. І для мене успіх бачити сьогодні в залі стільки людей”.

На запитання журналістки, що спонукало стати режисером власного фільму, Даніель відповів: «У мене був і дуже хороший досвід, і дуже поганий досвід у роботі з режисерами. І мені завжди хотілося бути залученим до моментів, які залишаються поза акторською діяльністю. Особливо подобався монтаж звуку. Тож тепер мені зрозуміло, чому режисер проти присутності актора під час монтажу. Це для мене найцікавіший досвід. Не знаю, чи надалі займатимуся режисерською діяльністю, однак бачу, що в мене вийшло не так уже й погано».

Найбільшу частину зустрічі приділили питанням чисельної аудиторії. Брюля запитували про його акторську кар’єру, й він поділився спогадами, як все починалося.

«Коли мені було 15, в мене вдома був старий відеопрогравач Panasonic і касети з класичними фільмами (здебільшого з батькової колекції). Я почав дивитися класику 50-х, 60-х, 70-х років з усіма цими класними хлопцями, такими як Ален Делон і Жан-Поль Бельмондо. Дивився як вони знімали класичне вічне кіно і саме вони змусили мене хотіти бути в кіно, створювати кіно, бути актором.

Коли ми створювали “Гуд бай, Ленін!”, то не думали, що це вийде за межі Німеччини. Ми знімали це в межах країни і я здивувався, коли дізнався, що люди за кордоном сміються, і їм подобається. В 21 рік це стало для мене відкриттям.

Коли я був молодим, то мені не вистачало терплячості. Я не міг чекати, зривався до телефону, коли дзвонив агент, в очікуванні будь-якої ролі. Зараз я розумію, що маю терпіння та очікування. Важливо вміти вичікувати правильну роль, вживатися в неї на 100%, бути в проєкті повністю, інакше, нічого не вийде.

…Вдома я маю невелику сауну, де дуже тихо. Я заходжу туди і починаю говорити з собою. Пробую різні голоси, різні інтонації. Шукаю голос для цієї ролі. Я раджу мати тихе місце, де можна вжитися в роль наодинці, говорити з собою, пробувати по-різному рухатися.

Роби те, що ти реально знаєш. Розповідай історію, коли реально розумієш про що кажеш. Приймай рішення швидко. Навіть, якщо воно неправильне. Не затягуй із роздумами, вчися швидко приймати рішення».

У Мальте Ґрунерта цікавилися секретом їхньої успішної співпраці з Брюлем. Ґрунерт коротко зазначив: "Важливо усвідомлювати, чого ти не знаєш, і просити про допомогу”.

Продюсер, до речі, розповів про виклики та форсмажори, з якими вони стикнулися при створенні фільму “Поганий сусід”.

«Найбільшим викликом стала пандемія. Як тільки ми почали роботу, одразу закрилися на 6 тижнів. Число хворих росло, не було ніяких протоколів, що робити, всі панікували. Ми закрили фільм і відправили всіх додому. Ми вклали багато грошей в цей проєкт і боялися, що пандемія стане не лише завершенням фільму, а й кінцем нашої компанії. Ось такий от форсмажор».

Чекаємо з нетерпінням на кінопрезентацію, що обіцяє бути захоплюючою.