Війна в Україні триває вже майже чотири роки; 11, якщо рахувати від анексії Криму у 2014 році. Безліч прогнозів виявилися хибними: що Росія переможе за тиждень, що Україна перемагає попри все, що західні санкції змусять Кремль сісти за стіл переговорів.

Натомість, війна перетворилася на виснажливе протистояння, у якому Росія повільно просувається.

Вимоги сторін є непримиренними. Аналітики стверджують: Росія ніколи не відступить до позицій до 2014 року. Україна ніколи не погодиться на угоду, яка не включає гарантій від майбутнього вторгнення. Але що знаходиться між цими позиціями? Які "карти" є у кожної сторони? Де є простір для переговорів?

Про це розповідають керівник бюро The New York Times в Україні Ендрю Крамер та багаторічний кореспондент The New York Times у Росії Анатолій Курманаєв, які висвітлюють війну з самого початку.

Червоні лінії України

Ендрю Крамер:

1. Територія: Це абсолютно критично. Україна не погодиться віддати додаткові території.

2. Надійні гарантії безпеки: Це ключова вимога, яка важливіша за точну демаркацію нової демілітаризованої зони. Гарантії мають забезпечити довгостроковий суверенітет, безпеку та можливість відновлення економічного розвитку.

Що може бути компромісом щодо території?

Україна у березні вже погодилася на припинення вогню по поточній лінії фронту, що де-факто визнавало б російський контроль над територіями на схід і південь від цієї лінії. Проте включення до плану частини Донецької області, яка залишається під контролем України (на захоплення якої Росії знадобиться мінімум два роки), є червоною лінією.

Компромісом може стати оголошення цієї спірної зони демілітаризованою територією під російським контролем.

Як виглядають надійні гарантії безпеки?

• Символічна присутність: Розміщення невеликих європейських військ на захід від річки Дніпро як сили запевнення.

• "Розтяжка" (Tripwire model): Залучення більших сил у Європі, які б негайно вступили в бій у разі нової атаки.

• Обіцянка допомоги без НАТО: Гарантія Західної допомоги у разі повторного вторгнення, модельована за прикладом Статті 5 НАТО про взаємну оборону, але без формального членства в Альянсі.

Червоні лінії Росії

Анатолій Курманаєв:

1. НАТО: Остаточне виключення членства України в НАТО — не просто обіцянка, а юридичне закріплення в українському законодавстві та статутах НАТО.

2. Територіальні претензії: Отримання додаткової території, зокрема всього Донбасу, яку Путін зможе "продати" внутрішньому електорату як перемогу.

3. Військова присутність: Категорична відмова від присутності військ НАТО в Україні.

Обґрунтування Кремля: Росія вторглася під вигаданими приводами "денацифікації" та "демілітаризації". Офіційна позиція Кремля: війна — це превентивний удар для усунення загрози, яку становить прагнення України до НАТО. Розширення НАТО на Схід викликає "реальне обурення" навіть серед критиків Путіна, оскільки росіяни побоюються, що Україна стане базою для західних військ і ракет.

Простір для переговорів та зовнішні фактори

Обхідний маневр щодо НАТО:

Ендрю Крамер: Можна обійти заперечення Росії, залучивши миротворців під егідою Європейського Союзу, а не НАТО. Такий прецедент вже існував у Грузії (на лінії зіткнення в Південній Осетії та Абхазії).

Сфера компромісу:

• Чисельність ЗСУ: Аналітики вважають, що післявоєнна українська армія неминуче має бути скорочена, оскільки країна не зможе утримувати мільйонну армію. Тут є простір для переговорів щодо встановлення лімітів.

• Членство в НАТО: Існує розуміння, що Україна не вступить до НАТО, оскільки не всі члени Альянсу готові її прийняти. Це вже не є настільки непримиренною суперечністю, як раніше.

Шанси на угоду та фактор Трампа:

Ендрю Крамер: Чи є реальний шанс на мирну угоду? Так, зрештою. Чим більше ітерацій пройде цей план, тим імовірніше, що щось спрацює.

Українці, на подив, підтримують зусилля Трампа щодо переговорів. Це пов'язано з надзвичайним розчаруванням політикою адміністрації Байдена, яка "сповільнювала" допомогу і не робила дипломатичних зусиль. Ідея, що "якесь врегулювання потенційно готується", дає велику надію, навіть якщо поточна версія плану не буде остаточною.

Анатолій Курманаєв: Для того, щоб зупинити бої, потрібен мінімум, який би задовольняв ключові вимоги обох сторін, адже і Путін, і Зеленський зіштовхуються з масштабними внутрішніми викликами і мають "продати" своїм виборцям цю угоду як перемогу.