1 жовтня на полях ПАРЄ відбулося щорічне вшанування воєнних журналістів, які ризикують життям, захищаючи право на інформацію в зонах конфліктів.

«Той, хто хоче контролювати історію, намагається змусити замовкнути того, хто її розповідає», – сказала президентка Парламентської Асамблеї Ради Європи Петра Байр.

Захід, який проводять другий рік поспіль, називається «Перемога для Вікторії» (Victory for Viktoria) – на згадку про українську журналістку Вікторію Рощину, яка два роки тому померла в російському полоні. Її схопили на окупованих територіях України, де медійниця збирала свідчення українців про життя в окупації.

Петра Баєр, що відкривала слухання, наголосила, що свобода слова – необхідність, потреба в якій особливо відчувається під час війни.

«Солдатові можна наказати скласти зброю. Журналістові не можна наказати відкласти правду. Саме тому журналісти стають мішенями. І саме тому ми ніколи не повинні відводити погляд. Можна вбити журналіста, але не можна вбити правду», – підкреслила президентка ПАРЄ.

Ініціатива «Перемога для Вікторії», підкреслила вона, є насамперед декларацією намірів, а не жалобою. Довгострокова мета – покласти край безкарності тих, хто причетний до злочинів проти медійників.

Зробити це, на думку Байр, можна, пам’ятаючи про жертв. Також – змушуючи уряди розслідувати злочини проти журналістів і захищаючи тих, хто зараз виконує цю роботу.

«Ми говоримо тут не про поховання чи похоронну церемонію, а радше про те, щоб зберігати її живою», – погодилася французька журналістка видання Le Monde Аріан Шемен, що також взяла участь у заході.

Іноземна медійниця, що висвітлює російське вторгнення в Україну з 2022 року, зауважує, що різниця між воєнкорами й звичайними репортерами стерлася. А «ластиком» стали, зокрема, дрони.

«Коли дальність польоту дрона становить десятки кілометрів, більше немає фронту, більше немає тилу… Ти розумієш, що війна справді вкорінилася, коли серед твоїх друзів і знайомих починають з’являтися загиблі. На жаль, такі люди є і в моїй адресній книзі», – зазначила Шемен.

Загиблі й полонені журналісти

Українська делегація в ПАРЄ заявляє про загибель 137 журналістів унаслідок агресії Росії проти України. Народна депутатка Євгенія Кравчук згадала Олену Губанову з телеканалу Freedom, що працювала в Краматорську. Вона та її телеоператор загинули внаслідок удару російського дрона «Ланцет».

Щонайменше 26 медійників залишаються в російському полоні, йдеться у відповідній резолюції, схваленій ПАРЄ торік.

Станом на 17 серпня 2026 року Інститут масової інформації нарахував щонайменше 27 цивільних українських медійників і одного журналіста, який долучився до Сил оборони.

1 жовтня на слуханнях «Перемога для Вікторії» пролунало, зокрема, ім’я Ірини Левченко з Мелітополя, яку в Росії засудили до 15 років за шпигунство. Кравчук каже, що це поширене звинувачення проти журналістів.

Анастасію Глуховську – ще одну журналістку з Мелітополя – нині утримують у СІЗО в Кізелі Пермського краю Росії, де померла Вікторія Рощина.

«Ми не знаємо, в якому стані її здоров’я. Можливо, зараз вона також важить близько 30 кілограмів», – зазначила депутатка.

Такою була остання відома вага самої Рощиної. У Верховній Раді працює Тимчасова слідча комісія, що розслідує кейси саме журналістів. Там депутати дізналися шокуючі, за словами Кравчук, подробиці поводження з Вікторією Рощиною.

«Коли вона перебувала в Таганрозі, її били за те, що вона відмовлялася співати російський гімн. На їжу і миття посуду загалом давали три хвилини. Коли її тіло повернули, а також за свідченнями людей, які бачили її ще живою, її остання відома вага становила 30 кілограмів. Тобто фактично вона була скелетом… Потилична частина її голови була пошкоджена», – нагадала присутнім Кравчук.

Американський журналіст The Wall Street Journal Еван Гершкович, який сам провів у російському ув’язненні 16 місяців, вказує на значний контраст у ставленні росіян до нього й до Вікторії Рощиної.

«Вони дуже ретельно обирають, кого катувати, калічити й убивати. Українську журналістку Вікторію Рощину захопили на окупованій території, вивезли до Росії та вбили», – говорив Гершкович в інтерв’ю El Pais.

В іншому інтерв’ю американський медійник пояснив, чому, на його думку, з ним поводилися інакше.

«Мене взяли спеціально для обміну – як цінного заручника, якого треба було зберегти неушкодженим», – сказав він Columbia Journalism Review.

Депутатка Кравчук також озвучила в Страсбурзі версію багатьох, чому Україні не вдалося повернути Рощину живою.

«Стан її здоров’я був настільки поганим, що росіяни розуміли: це одразу стане очевидним, щойно люди її побачать і почують», – сказала Кравчук, і додала, що за рішеннями щодо долі відомої медійниці могла стояти російська ФСБ.

Депутатка також розповіла, як працюють журналісти в небезпечних умовах. Шолом і бронежилет часто доводиться відкладати: в цьому екіпіруванні люди менш мобільні. Також – постійно прислухатися, щоб вчасно розпізнати дзижчання дрона. А знімати – лише на телефон. «Якщо оператор дрона побачить маркування PRESS – це перетворить вас на ціль, квиток в один кінець», – каже Кравчук.

За свою журналістську роботу Вікторія Рощина отримала низку престижних міжнародних відзнак. Понад рік народні депутати, медійники і батько Рощиної домагаються для неї присвоєння найвищої державної нагороди – Героя України. Ініціативу підтримують українські правозахисники, громадські діячі й колишні бранці Кремля.

Джерело: https://www.radiosvoboda.org