Перші українські глядачі вже побачили «Практичну магію 2» — продовження культової історії про сестер Овенс. 8 вересня у київському кінотеатрі «Оскар» у ТРЦ Gulliver відбувся допрем’єрний показ стрічки Warner Bros. Pictures, а до своїх ролей Саллі та Ґілліан повернулися Сандра Буллок і Ніколь Кідман.

І це той випадок, коли сам факт появи сиквелу через майже три десятиліття вже є окремою кіноподією.

Перша «Практична магія» вийшла у 1998 році, коли її прийняли далеко не однозначно. Але час зробив свою справу: фільм поступово перетворився на культове кіно, особливо серед глядачок. І тепер історія сестер-відьом, їхньої родини, кохання, втрат і жіночої солідарності отримала продовження.

Цього разу режисерське крісло посіла Сюзанна Бір — данська режисерка, відома, зокрема, «Пташиним коробом» із Сандрою Буллок. Сценарій написали Аківа Ґолдсман та Джорджія Прітчетт, а сам фільм спирається вже не безпосередньо на роман «Практична магія» Аліси Гоффман, а на її пізнішу книгу «Книга магії», яка продовжує історію родини Овенс.

І тут починається найцікавіше.

Магія, яка передається у спадок

Минуло майже 30 років, але сестри Овенс нікуди не поділися. Саллі намагається жити без магії після втрати чоловіка, а Ґілліан залишається тією самою вільною, яскравою і трохи хаотичною жінкою, яку ми пам’ятаємо.

Але тепер у центрі історії вже наступне покоління.

Доньки Саллі — Кайлі та Антонія — опиняються втягнутими в родинну історію магії та прокляття, від якого Овенси намагаються позбутися поколіннями. Коли Кайлі стикається з наслідками цього прокляття, Саллі та Ґілліан знову об’єднуються, щоб урятувати її.

Тобто «Практична магія 2» намагається зробити те, що зазвичай роблять хороші сиквели: передати естафету молодшому поколінню.

Але саме тут у фільму виникає проблема.

Критики чи не найчастіше закидають стрічці те, що нове покоління Овенсів залишається недорозкритим. The Hollywood Reporter прямо звертає увагу на дивну незацікавленість фільму власними молодими героїнями, тоді як Variety вважає, що сценарій радше повторює знайомі елементи першої частини, ніж створює нову історію.

І справді: коли в кадрі з’являються Буллок і Кідман, фільм оживає. Коли їх немає — магія працює значно слабше.

Сандра і Ніколь — головна магія фільму

Можна скільки завгодно сперечатися про сценарій, але заперечити очевидне неможливо: Сандра Буллок і Ніколь Кідман досі чудово працюють разом.

Між ними є та сама легкість, яка була в оригіналі. Вони не просто відтворюють знайомі характери — здається, що Ґілліан і Саллі справді прожили ці майже 30 років поза екраном і тепер просто повернулися до нашого життя.

Американські рецензенти майже одностайно відзначають саме цю хімію. TheWrap називає взаємодію акторок однією з головних причин дивитися фільм, а The Daily Beast вважає їхній дует головною силою сиквелу. Навіть негативні рецензії визнають: Буллок і Кідман не втратили здатності тримати увагу.

До них приєдналися Джої Кінґ і Мейсі Вільямс у ролях дорослих доньок Саллі, а також Лі Пейс і Шоло Марідуенья. Повернулися й Даян Віст та Стокард Ченнінґ — тітоньки Френні та Джет, без яких повернення у світ Овенсів було б явно неповним.

Особливо цікава присутність Пейса: навіть критики, які загалом залишилися незадоволені фільмом, відзначають його хімію із Сандрою Буллок.

Ностальгія працює. Але не завжди

«Практична магія 2» дуже добре розуміє, навіщо глядач прийде в кінотеатр. Він прийде не тільки за новою історією. Він прийде за тим самим будинком, за Овенсами, за сестринством, за магією, за атмосферою і, звісно, за Сандрою та Ніколь.

Тому фільм щедро роздає ностальгічні подарунки.

Проблема в тому, що часом він надто сильно на них покладається.

Частина американських рецензій саме це й називає головним недоліком: замість того щоб розповісти нову історію, сиквел повторює знайомі сюжетні ходи. USA Today говорить про змішані тональності, вимушених персонажів і передбачуваний фінал. Variety називає фільм надто довгим і передбачуваним повторенням знайомих елементів.

Із хронометражем тут справді є питання. 130 хвилин для історії, яка могла б бути значно компактнішою, відчуваються. The Daily Beast жартома зауважує, що фільму не вистачає приблизно 20 хвилин здорового глузду монтажера.

Щоправда, є й інша думка. Time Out вважає стрічку затишною, легкою і такою, що ставить сестринство в центр історії. А The Daily Beast взагалі називає продовження несподівано вдалим покращенням оригіналу.

Тож, схоже, тут усе залежить від того, навіщо ви йдете в кіно.

Якщо за новим великим фентезі — можна розчаруватися.

Якщо за Саллі та Ґілліан — вони вас не підведуть.

А чи залишилася магія?

Ось тут я б сказала: частково.

У першому фільмі магія була не лише спецефектом. Вона була частиною атмосфери, характерів, будинку, жіночої дружби, родинної історії. У новій стрічці чаклунства більше буквально — CGI стає помітнішим, магічні ефекти масштабніші, але це не обов’язково робить їх переконливішими. TheWrap і Consequence якраз звертають увагу на те, що цифрової магії стало більше, але вона не завжди має вигляд такої, у яку хочеться повірити.

Зате залишається головне — тема жінок, які тримаються одна за одну.

І, мабуть, саме тому «Практична магія» пережила майже 30 років. Не через закляття і не через спецефекти. А через дуже просту річ: історію про те, що родина може бути одночасно нашим найбільшим прокляттям і найбільшою силою.

Це кіно про спадковість — не лише магії, а й травм, страхів, любові та способів виживати.

І про те, що іноді розірвати старе прокляття можна лише тоді, коли перестаєш боятися того, ким ти є.

Тож «Практична магія 2» навряд чи стане новою кінокласикою. Але для тих, хто виріс разом із Саллі та Ґілліан, це може бути дуже приємне повернення додому.

Бо деякі фільми ми любимо не за ідеальний сценарій.

А за те, що вони колись були з нами.

Іноді цього достатньо, щоб знову налити опівнічну маргариту, зустрітися із сестрою — і повірити в магію.