Письменник і військовослужбовець Сергій Жадан 5 вересня отримав міжнародну літературну премію Вілениці на 41-му Міжнародному літературному фестивалі Vilenica у Словенії.
Про це стало відомо з сайту фестивалю.

«Для України це важливе міжнародне визнання сучасної української літератури та її потужного голосу у світі. Творчість Сергія Жадана — це література про людину, пам'ять, свободу, дім, ідентичність і досвід покоління, яке живе в часи великих історичних випробувань», — написало Посольство України в Словенії.

Премію Вілениці вручають письменникам із Центральної та Східної Європи за визначні здобутки в літературі та есеїстиці.

Церемонія нагородження відбулася у печері Вілениця. Під час неї Жадан виголосив промову під назвою «Чому література не робить світ кращим?».

Фестиваль тривав із 1 до 5 вересня під гаслом Brave New World («Хоробрий новий світ») та підтемою Fluidity of Identities («Плинність ідентичностей»).

Про що була промова Сергія Жадана

Жадан поставив під сумнів уявлення про літературу як силу, здатну змінювати світ. Він зазначив, що великі твори не зупинили світові війни, а хороша домашня бібліотека не обов'язково робить людину нездатною чинити зло.

«Ми звикли до думки, що література здатна на цей світ впливати. Вона здатна не просто його описати, не просто пояснити — в неї є всі можливості робити світ кращим. Людина, яка любить і відчуває Рільке, не може не відчувати чужого болю та страждання, відповідно — не може ці біль і страждання примножувати. Все логічно, все очевидно. Крім одного — поезія Рільке якимось дивовижним чином не зупинила ні Першу, ні Другу світову війни. Її виявилось недостатньо для того, аби попереднє, двадцяте століття не перетворилось на жахливе суцільне винищення людьми одне одного. Та й на наше століття, як виявилось, великі генії не надто вплинули».

Говорячи про Україну, письменник наголосив, що українські автори роками пишуть про війну, хоча розуміють, що їхні книжки її не зупинять:

«Тринадцятий рік ми так чи інакше пишемо про цю війну, намагаючись її зафіксувати, намагаючись її пояснити. Ми пишемо, розуміючи, що наші книжки цю війну не зупинять, ми пояснюємо її, знаючи наперед, що ця війна навряд чи є останньою війною в Європі».

Окремо Жадан говорив про російську літературу та культуру. За його словами, російські військові також читали класиків, однак це не стало для них моральним запобіжником. Він назвав російську культуру частиною імперської традиції, яка допускає порушення етичних норм.

«Чому умовний Достоєвський не є моральним запобіжником для своїх читачів? Можливо тому, що немає жодної гуманістичної традиції — є традиція імперії, яка звикла порушувати будь-які етичні приписи та міжнародні норми. І слід нарешті навчитись сприймати літературу як частину суспільної етики, суспільної моралі. Інакше ми лише підживлюємо зло, лишаючи його неназваним і непокараним».