Є нова київська традиція. Повітряна тривога, сирена, застосунок «Тривога» в одній руці, а в другій телефон, який упевнено повідомляє: ви перебуваєте в Лімі, Перу. Синя крапка на мапі спокійно сидить десь біля Тихого океану, поки ви стоїте на Оболоні з пакетом з «Сільпо».

Кияни жартують: щоб виїхати з Києва, спочатку треба якось вибратися з Ліми. Жарт хороший, але в нього є технічна основа.

Почнімо з головного. Це не збій Google і не помилка картографів. Це побічний ефект роботи української системи радіоелектронної боротьби, яка, за іронією, теж називається «Ліма». Збіг імен у цій історії випадковий. А от що вибір саме Перу ніхто офіційно не пояснював, то й ми не вигадуватимемо.

Тепер про механіку. GPS і його родичі (ГЛОНАСС, Galileo, BeiDou) працюють на надзвичайно слабкому сигналі. Супутники літають на висоті понад 20 тисяч кілометрів, і до землі їхній сигнал доходить слабшим за шепіт у концертній залі. Саме тому його легко заглушити, а ще легше підмінити.

Є два підходи. Глушіння: засипати приймач шумом, щоб він «оглух» і взагалі не знав, де він. Для ракети це вже проблема, але вона може перейти на інерційну навігацію і летіти далі за пам'яттю. А є спуфінг, елегантніший і підступніший: приймачу не заважають, а підсовують фальшивий сигнал, трохи гучніший за справжній. Приймач, як чесний відмінник, довіряє найсильнішому джерелу. Він отримує хибні координати і впевнено коригує курс туди, куди йому «показали».

За даними WSJ, яке переказує Mind, «Ліма» поєднує обидва методи і працює приблизно на 193 км. Під час однієї з атак цього року вона відвела дві балістичні ракети, що летіли на урядовий об'єкт у Києві, і обидві впали в Дніпро. Ракета навіть не здогадалася, що її обманули, а просто «довіряла навігації».

Але радіохвилі не вміють відрізняти ворожу ракету від вашого iPhone. Поле фальшивих сигналів накриває всіх, тому смартфон теж вірить найгучнішому «супутнику» і теж «переїжджає». Ракета заблукала і впала, а ви заблукали і вирішили, що тепер вам до кав'ярні 11 тисяч кілометрів на південний захід. Хто з вас більше постраждав, питання риторичне.

Google Maps при цьому просто чесно виконує роботу: бачить координати, будує маршрут. Що координати не ті, його ніхто не питав. Таксі в застосунку перестає вас знаходити, кур'єри шукають адресу в іншій півкулі, а навігатор радить «рухатися на північ» через Тихий океан.

Втішає одне: у воєнних технологій побічні ефекти бувають значно гіршими, ніж тимчасова еміграція до Перу. А коли відбій, синя крапка сумлінно повертається до Києва. Без візи, без митниці, лише з легким відчуттям, що її кудись возили.