У межах ювілейного 10-го Київського тижня критики відбулася довгоочікувана українська прем’єра містичної драми «Демони» (Demons) режисерки та драматургині Наталки Ворожбит. Шлях стрічки до вітчизняного глядача тривав довгі сім років, протягом яких кардинально змінилося як саме кіно, так і контекст навколо нього.

Світова прем'єра фільму раніше відбулася на престижному Міжнародному кінофестивалі в Локарно. Проте саме український показ став особливим, адже історія створення «Демонів» наочно демонструє трансформацію вітчизняної культури та її стосунків із росією за останні два десятиліття.

🎭 Сюжет та алегорія: від іронічної п'єси до болісної метафори

Події «Демонів» розгортаються на Полтавщині у 1993 році. До українського села прибивається загадковий росіянин Славік (Олексій Мітін), який позиціонує себе як письменника. Його прихищає самотня місцева жителька Ніна, роль якої виконала видатна українська акторка Руслана Писанка (це одна з останніх її кіноролей).

Між героями спалахує пристрасть, яка швидко переростає у токсичні та аб’юзивні стосунки, де любов і ненависть нерозривно сплетені.

Зв'язок Ніни та Славіка — це прозора алегорія стосунків України та росії:

• Початок 2000-х: Коли Наталка Ворожбит тільки написала п'єсу, це сприймалося як іронічна трагікомедія про співзалежність та ілюзорну «дружбу народів», якій однаково аплодували глядачі по обидва боки кордону.

• Після 2014 та 2022 років: Контекст іронії остаточно зник. Історія перетворилася на трагічне викриття російського імперіалізму, паразитизму та токсичного впливу, який десятиліттями намагався поглинути українську ідентичність.

⏳ Сім років трансформації

Фільм пройшов складний виробничий шлях, переживши зупинки зйомок, повномасштабне вторгнення та трагічну втрату виконавці головної ролі Руслани Писанки. У результаті «Демони» стали не просто кінокартиною, а важливою культурною рефлексією та переосмисленням того, як українське суспільство позбувається ілюзій щодо сусідньої держави.