2 травня відбулося чергове судове засідання у справі щодо скасування наказу про реорганізацію «Довженко-Центру».

Нагадаємо, 17 серпня 2022 року стало відомо, що Державне агентство України з питань кіно видало наказ про реорганізацію «Довженко-Центру». У самому Центрі це вважають фактичною ліквідацією.  

28 жовтня «Довженко-Центр» повідомив, що звернувся до суду з вимогою визнати незаконним та скасувати указ про «реорганізацію» установи. 

«Детектор медіа» поговорив з Оленою Гончарук, яка 6 лютого 2023 року стала переможницею конкурсу на посаду гендиректора «Довженко-Центру», щоб дізнатися деталі щодо судового засідання.

«Сьогодні ми вислухали заяву сторони позивача, тобто Національного центру Олександра Довженка, яку озвучила адвокатка, — розповіла редакції Олена Гончарук. — Вона підсумувала все, що стосується претензій і того, які права порушені. Потім суд надав слово адвокату Державного агентства України з питань кіно. Ця доповідь тривала доволі довго, але це передбачено процедурою, і суд зобов’язує сторони до уважного вислуховування всіх позицій.

Серед іншого вони знову озвучили те, про що говорили на попередніх судових засіданнях: на їхню думку, "Довженко-Центр" як підпорядковане підприємство не має права не виконувати накази органу управління, хоча це не дуже узгоджується із нормами законодавства. І другий постулат, який ми сьогодні почули: в Україні не існує фільмофонду. Ця заява справді шокувала, бо вона означає, що з точки зору Держкіно ми перебували у якихось спотворених реаліях.

Аргументуючи це твердження, вони апелювали до Закону України «Про кінематографію». Мовляв, за законом державним фондом фільмів є державний заклад культури, який збирає, зберігає та досліджує кінематографічну спадщину. Це дійсно цитата з тексту закону, але, схоже, Держкіно недостатньо володіє інформацією про те, для чого саме був створений Національний центр Олександра Довженка. Насправді "Довженко-Центр" був створений як державний фонд фільмів, і це мало бути унормовано на законодавчому рівні. А зараз є невідповідність законодавства і того, що робить "Довженко-Центр". Насправді Центр протягом 29 років виконує функції державного фільмофонду, а органи управління — спочатку Міністерство культури, потім Держкіно — не взяли на себе труд унормувати це на законодавчому рівні. Зараз ця проблема є очевидною для всіх. Фонд фільмів існує, про нього дбають і він регулярно поповнюється. Це можна простежити навіть за контрактами, які підписують виробники фільмів, де є державна частка: у документах зазначено, що творці цих фільмів зобов’язуються передати копію у "Довженко-Центр". А згідно із законом, фільми передаються у фонд фільмів. Якщо фільми передають у "Довженко-Центр", значить він і є фільмофондом де-факто.     

Як я вже сказала, доповідь Держкіно тривала досить довго, через це засідання затягнулося, і у третьої сторони, представника Міністерства культури та інформполітики, вже не було можливості виступити. Так само не вистачило часу заслухати мій виступ, тому було ухвалено рішення провести наступне судове засідання 4 травня, початок о 12:00».

За матеріалами "Детектор медіа"