Цього тижня, до Дня працівників радіо, телебачення та зв'язку, стартував спецпроєкт «Люди, які створюють новини». Він розповідає про тих, чия щоденна робота допомагає мільйонам українців бачити й розуміти, що відбувається в країні та світі. Тільки марафон «Єдині новини» щодня дивляться в середньому 3,4 млн глядачів, а в дні резонансних подій їх буває до 5 мільйонів.

За кожним ефіром стоїть велика команда, зокрема телеоператори, які першими фіксують події. Про роботу під час повномасштабної війни та зйомки в окупованій Бородянці ми поговорили з провідним телеоператором каналу Сергієм Килимником.

Сергію, що змінилося у вашому розумінні професії після 24 лютого 2022 року?

– Професія остаточно перестала бути просто «красивою зйомкою» чи роботою над гарним кадром. Вона стала місією документаліста й літописця. Камера перетворилася на інструмент, який фіксує історію такою, якою вона є.

Є робочий день, який ви ніколи не забудете?

– Таких днів багато. Але найважчі – лютий і березень 2022 року в Бородянці. Мені довелося знімати власний дім і рідні вулиці, зруйновані авіаударами, розбомблені багатоповерхівки. Російська техніка стояла просто під вікнами й стріляла по житлових будинках, де були цивільні. Момент пострілу танка я зафільмував, він влучив просто в кадр. Знімати таке у власному місті найважче. Але саме тоді особливо відчуваєш, що твоя робота має значення. Твої кадри показують на весь світ і передають в архіви як доказ злочину. Якби я тоді не зняв, цього б ніхто не побачив.

Яку реакцію глядачів на вашу роботу пам'ятаєте найкраще?

– Сльози людей, які впізнавали на відео свої будинки. І прості слова від військових чи місцевих: «Дякуємо, що зафільмував правду».

За що ви відповідаєте, коли готуєте новину?

– Як оператор я відповідаю за візуальну правду й емоційний каркас кадру. Мало просто натиснути кнопку запису. Треба збудувати композицію, виставити світло, обрати ракурс та оптику, щоб глядач відчув атмосферу події, ніби стоїть поруч. У польових умовах я ще відповідаю за безпеку техніки, швидке розгортання і готовність зафіксувати вирішальний момент за долю секунди.

А що лишається поза кадром, невидимим для глядача?

– Передусім фізична вага: важку техніку годинами носиш на собі і в спеку, і в мороз, і під дощем. Ще побут: на виїздах немає нормального сну, їжі та елементарних зручностей. І, звісно, емоції. Коли знімаєш людське горе чи руйнування, тобі треба не плакати, а тримати фокус і кадр.

Що зараз найскладніше і що допомагає команді працювати під час тривог?

– Найскладніше – встигати швидко, коли немає світла чи зв'язку або йде обстріл. Рятують павербанки, заряджені акумулятори і підтримка колег. З командою ми стільки пройшли, що розуміємо одне одного без слів. Телебачення – це завжди командна робота, і я пишаюся колегами: ніхто не кинув роботу, всі працюють у полі й дають якісний результат попри втому.

Зараз навіть звичайна репортажна зйомка «з рук» на вулиці – завдання з зірочкою. Збоку здається, що оператор просто ходить і клацає кнопкою. Насправді щосекунди контролюєш світло, фокус і звук, ловиш деталь і водночас дивишся під ноги та на всі боки, щоб було безпечно. Другого шансу зняти те саме, найімовірніше, не буде.

Яке правило не можна порушувати, навіть коли новину треба видати дуже швидко?

– Не показувати те, що може зашкодити людям чи військовим: місця прильотів, позиції, обличчя без дозволу. І не брехати в кадрі.

Як змінилися підходи до роботи за останні роки?

– Технології зробили великий крок до мобільності й компактності. Важкі камери відійшли на другий план, тепер ми дедалі частіше знімаємо на бездзеркалки, компактні відеокамери й навіть смартфони. Але головна зміна не в техніці, а в підході. Важливо не те, наскільки велика у тебе камера, а те, щоб відчути історію й передати через об'єктив її емоцію та суть. Технології просто допомагають бути швидшими й ближчими до подій.

Що найважче в роботі з інформацією?

– Відсіювати фейки й брехню та емоційно триматися, коли щодня пропускаєш крізь себе стільки важких новин, людського болю й страждань.

Яка фраза найточніше описує вашу роботу зараз?

– Просто роби свою справу чесно й роби все, що можеш, а буде, як має бути. Все буде Україна!