У Національному музеї “Київська картинна галерея” у Києві відкрили міжмузейний проєкт «Карпати. Ці гори не знають покори» — виставку, що розповідає про гори Карпати через живопис, графіку та декоративно-прикладне мистецтво українських митців другої половини ХХ століття.
Глядачі повільно рухаються між полотнами: тут — гірські краєвиди, залиті сонцем, там — портрети мешканців Верховини, а поруч — жанрові сцени з повсякденного життя. Усе разом створює багатогранний образ регіону, який для багатьох художників став джерелом натхнення й духовною опорою.
Основу експозиції становлять твори 1950–1970-х років. У центрі уваги — художники покоління шістдесятників, які зверталися до Карпат як до символу свободи та національної ідентичності. Серед них — роботи Веніаміна Кушніра та Любові Панченко, в яких гірський край постає не лише як пейзаж, а як простір пошуку сенсів і осмислення української історії.
Окремий розділ присвячено майстрам закарпатської школи живопису — Йосипу Бокшаю, Адальберту Ерделі, Яношу Ерделі, Ернесту Контратовичу, Гаврилу Глюку, Золтану Шолтесу, Антону Кашшаю, Адальберту Мартону та Роману Сельському. У їхніх роботах Карпати постають через складну гру світла, насичені кольори та особливе відчуття простору.
Тематичну палітру виставки доповнюють твори українських класиків ХХ століття — Миколи Глущенка, Сергія Шишка, Миколи Максименка та Володимира Сидорука. Ще один важливий акцент — ілюстрації Георгія Якутовича до повісті Тіні забутих предків Михайло Коцюбинський, а також його ліногравюри із серії «Люди села Дземброня».
Виконувачка обов’язків генерального директора Національного музею «Київська картинна галерея», авторка ідеї та керівниця виставки Оксана Підсуха розповідає, що ця виставка стала для галереї особливою.
За її словами, це проєкт де “головним героєм” виступає простір — Карпати.
«Нам було цікаво розкрити дух місця, яке має величезне значення в історії та культурі України», — пояснює Оксана Підсуха.
Вона нагадує, що Карпати завжди привертали увагу художників не лише через красу верховинських пейзажів із їхніми бурхливими потічками та зеленими полонинами. Митці вирушали в Карпати, аби дослідити добре збережені національні традиції та побут місцевих людей.
В умовах радянської несвободи й утисків національної культури, за словами директорки, художники їхали в Карпати, аби бодай на певний час вирватися з задушливої реальності й зануритися в національне середовище. «Там зберігався дух свободи. І митці їхали туди, щоб подихати цим повітрям», — каже вона.
Навіть коли сюжети були формально дозволеними — наприклад, гірські краєвиди чи сцени з життя карпатських сіл — художники часто намагалися сказати через них більше. Іноді це були помітні натяки на українську волелюбність та споконвічну боротьбу за незалежність.
«Сюжети цих картин часто-густо символічні. Так, зокрема, центральний живописний твір Володимира Кушніра “Рапсоди”, розміщений на виставці, осмислює тему історичної тяглості українців «триєдності» поколінь, непроминущої національної ідентичності, глибини всесвіту українського побуту», — додає Оксана Підсуха.
Тому серед авторів, представлених на виставці, є й ті, кого радянська влада не підтримувала — надто яскравих, надто національних, надто автентичних.
Підготовка експозиції тривала близько двох місяців. Куратори працювали у швидкому темпі, залучаючи роботи з різних джерел — від музейних фондів до приватних колекцій.
Часто саме в приватних збірках, каже директорка, зберігаються мистецькі скарби, які рідко бачить широка публіка. Саме тому виставка поєднує твори з колекції Київської національної картинної галереї, Музею шістдесятництва (філії Музею історії міста Києва), галерей «НЮ АРТ», ARS Kerylos, «Ностальжі», «Вернісаж» та приватних зібрань.
Експозицію доповнюють фарфорові фігурки та майоліка відомих скульпторів. Деякі з цих робіт свого часу створювалися до радянських ювілейних дат — зокрема річниць «приєднання» Західної України до СРСР, що додає виставці історичного контексту.
Виставка «Карпати. Ці гори не знають покори» працює в музеї щодня з 11:00 до 18:00 (крім понеділка та четверга), у вівторок — до 19:00. Вартість повного квитка становить 200 гривень, пільгового — 100 гривень.
Поки відвідувачі розглядають полотна, у залі час від часу чути слова «дивіться, які кольори» або «наче відчуваєш запах лісу». І це, мабуть, найточніше пояснення того, що відбувається в цих стінах: Карпати на кілька місяців переїхали до Києва.
Як очікують організатори, виставка триватиме приблизно до середини травня.
