Станом на початок 2026 року український телевізійний ринок перебуває у стані трансформації, де класичні технології співіснують із новими цифровими платформами. Одним із ключових сегментів, який дозволяє зрозуміти «базову» модель телеспоживання, залишається цифровий ефір DVB-T2 (Т2).

Т2, або цифровий ефір, — це спосіб прийому телебачення, для якого глядачеві потрібен лише телевізор (із вбудованим тюнером або зовнішньою приставкою) та антена. Без абонплати, без інтернету і без додаткових сервісів глядач отримує визначений перелік телеканалів.

За даними установчого дослідження, проведеного у червні 2025 року, Т2 використовують від 20% до 22% мешканців великих міст — під великими містами у цьому випадку маються на увазі населені пункти з чисельністю населення 50 тисяч і більше осіб. Якщо ж говорити про Україну загалом, з урахуванням малих міст і сільської місцевості, частка користувачів Т2 зростає приблизно до 26%.

Ці цифри важливі не лише як показник охоплення. Вони демонструють, що цифровий ефір досі залишається масовим способом доступу до телебачення, навіть на тлі активного розвитку ОТТ-платформ, супутникових сервісів і онлайн-споживання відео.

Т2 як «класичне» телебачення

Сьогодні Т2 є не просто найпростішим способом отримання телевізійних каналів. Фактично, це чи не єдиний сегмент, який максимально відповідає класичному уявленню про телебачення, яким воно було сформоване протягом десятиліть.

У цифровому ефірі:

• відсутні блогерські канали,
• немає віртуальних каналів, побудованих навколо одного продукту або архівного контенту,
• немає алгоритмічних рекомендацій чи персоналізованих стрічок.

Тут представлені виключно повноцінні телеканали, сформовані за традиційними телевізійними принципами: програмна сітка, редакційна політика, власне або ліцензоване виробництво, конкуренція за аудиторію в реальному часі.

Таким чином, Т2 є простором прямої конкуренції між телеканалами. І водночас — простором, де глядач взаємодіє саме з телеканалами, а не з платформами, агрегаторами чи окремими авторами.

Хто і як дивиться Т2

Телевізійні дослідження дозволяють не лише зафіксувати частку користувачів Т2, а й зрозуміти, хто саме ці глядачі та як вони споживають контент.

У цьому контексті важливими є одразу кілька аспектів:

• які телеканали вони обирають у конкурентному середовищі українського телебачення;
• які обсяги телеспоживання їм притаманні;
• як фактори відключень електроенергії та нестабільного енергопостачання впливають як на розповсюдження сигналу, так і на можливість його прийому глядачами.

Останній пункт має принципове значення для України, оскільки в умовах блекаутів саме ефірне телебачення часто залишається єдиним доступним джерелом інформації — за наявності антени та альтернативного живлення.

Неоднорідність Т2 в Україні

Перед тим як переходити безпосередньо до аналізу цифр, варто нагадати: Т2 в Україні не є однорідним.

Станом на сьогодні існує щонайменше п’ять частотних пакетів, на яких здійснюється мовлення телеканалів. Офіційно вони називаються мультиплексами. Питання оптимальної кількості мультиплексів — окрема тема для аналізу, і, ймовірно, їхня нинішня кількість для українського ринку є завеликою. Проте це питання доцільно розглядати в окремому матеріалі.

Наразі ж зафіксуємо поточну конфігурацію:

• в Україні функціонують чотири комерційні національні мультиплекси — MX-1, MX-2, MX-3 та MX-5, усі у форматі DVB-T2;
• окремо існує державний мультиплекс, що має кодове позначення MX-7.

Обсяги телеперегляду через Т2

Переходячи до аналізу обсягів споживання телеканалів через технологію Т2, слід одразу зробити важливе методологічне застереження. Через обмеження вимірювальної панелі ми змушені опиратися на дані телеперегляду в містах з населенням 50 тисяч і більше осіб.

Ці дані дозволяють:

• оцінити абсолютні обсяги телеперегляду через Т2 у великих містах;
• у подальшому перевести ці показники у відсотки від сумарного доступного часу, що дає змогу аналізувати динаміку змін.

Чи є глядачі Т2 «особливими»?

Перше базове питання, на яке відповідають телевізійні дослідження, полягає в тому, чи існує окрема, специфічна аудиторія Т2, відмінна від загальної телевізійної аудиторії. Загальна відповідь радше негативна: Т2 не формує ізольованої або нішевої групи глядачів. Це універсальна технологія телеприйому, якою користуються представники всіх вікових груп без різких перекосів у бік окремих сегментів.

Віковий профіль перегляду дійсно демонструє певну, але не принципову, перевагу старшої вікової групи 55–75 років у використанні Т2. Водночас ця особливість не є унікальною характеристикою саме ефірного телебачення. Вона значною мірою пояснюється тим, що ця аудиторія в цілому дивиться більше телебачення, незалежно від платформи або технології доставки сигналу. Йдеться не про специфіку Т2 як такої, а про загальну модель медіаспоживання старших глядачів, які частіше вмикають телевізор, проводять перед ним більше часу та традиційно формують ядро телевізійної аудиторії.

Водночас дані щодо молодшої аудиторії суттєво коригують поширене уявлення про Т2 як виключно «телебачення для старших». Глядачі віком від 15 до 30 років демонструють доволі рівномірне та збалансоване ставлення до ефірного телебачення у порівнянні з іншими способами перегляду телеканалів. Вони не уникають Т2 як платформи і не споживають телебачення через ефір помітно рідше, ніж через ОТТ-сервіси чи інші цифрові майданчики.

Для цієї вікової групи Т2 не є домінуючим каналом споживання телевізійного контенту, однак він так само не є маргінальним. Цифровий ефір залишається одним із повноцінних і рівнозначних способів доступу до телеканалів, органічно вбудованим у загальний медіамікс поряд з онлайн-платформами, мобільними екранами та стримінговими сервісами.

Отже, можна зафіксувати принциповий для подальшого аналізу висновок: Т2 є технологією для всіх, а не лише для старших глядачів. Нею користуються пропорційно всі вікові групи, без суттєвих перекосів. Вікова група 55–75 років дійсно демонструє вищі показники споживання телебачення через Т2, однак це зумовлено не специфікою самої технології, а тим, що саме ця аудиторія є найактивнішою з точки зору загального телеперегляду. У межах Т2 вони споживають більше телебачення так само, як і на будь-якій іншій платформі.

Після визначення профілю користувачів логічним наступним кроком є аналіз динаміки споживання телебачення саме через Т2. Для цього доцільно розглянути зміну обсягів перегляду в помісячному розрізі, починаючи з 2024 року. Такий підхід дозволяє побачити не лише загальний рівень споживання, але й сезонні коливання, а також реакцію аудиторії на зовнішні фактори, зокрема енергетичну ситуацію та стабільність доступу до електроенергії.

Саме ці тенденції і можна зафіксувати на графіку, який ілюструє динаміку телеперегляду через Т2 у часовому вимірі.

Аналізуючи абсолютні цифри, бачимо, що в листопаді 2025 року обсяг щоденного перегляду телебачення через Т2 у містах із населенням понад 50 тисяч осіб становив приблизно 9,6 млн. годин. Проте, як зазначалося раніше, для розуміння реальної картини важливо ці години перевести у відносні показники. Це дозволяє оцінити динаміку споживання Т2 серед всього населення України, а не лише великих міст.

У цьому випадку показник відображає відсоток часу, протягом якого люди дивляться телевізор через Т2 від максимально можливого добового перегляду. Ілюстративно, якщо б усі мешканці дивилися телевізор через Т2 безперервно 24 години на добу, цей показник становив би 100%. Такий підхід дозволяє порівнювати місяці між собою та відстежувати зміни у споживанні телебачення через цифровий ефір у відносних величинах.

Отже, на основі наявних даних можна зафіксувати такі показники:

У листопаді та січні спостерігається зменшення частки перегляду до 3,3%, що, ймовірно, є наслідком обмежень електропостачання. Це зниження демонструє, як зовнішні фактори, зокрема доступність електроенергії, безпосередньо впливають на споживання телебачення через Т2.

Далі варто розглянути, як змінилося споживання конкретних телеканалів та чи відбулися помітні зміни у доступності каналів або виборі глядачами контенту. Такий аналіз дозволяє оцінити, чи технічні обмеження вплинули лише на загальний обсяг перегляду, чи також змінили структуру споживання й уподобання аудиторії.

Так виглядає перелік каналів, доступних для вимірювань у період з квітня 2025 року до січня 2026 року. Особливу увагу привертають ті канали, які за цей час продемонстрували найбільші зміни у перегляді. Насамперед це телеканали групи «Інтер», які показали помітну динаміку аудиторії. Розглянемо їх детальніше, щоб зрозуміти, які фактори могли впливати на ці коливання та як змінювалися вподобання глядачів.

Якщо проаналізувати перегляд каналів у розрізі днів, то помітні окремі зміни у доступності контенту. Зокрема, канал «Піксель» зник із Т2-панелі перегляду з 22 січня. Імовірною причиною цього стало те, що канал перестав транслюватися у цифровому ефірі, і, відповідно, його більше неможливо було переглядати через Т2. Така ситуація наочно ілюструє, що не лише споживчі вподобання, а й технічна доступність каналів безпосередньо впливає на обсяги перегляду та формування аудиторії.

У випадку з каналом «Ентер-Фільм» ситуація виглядає менш стабільною. Дані показують, що лише 21 та 22 числа було зафіксовано нульове дивлення, після чого перегляд відновився. Це свідчить про тимчасові технічні або організаційні перерви у трансляції, які вплинули на показники аудиторії, але не призвели до повного зникнення каналу з ефіру.

Найстабільніша ситуація серед каналів групи Інтер спостерігається у «МЕГА», хоча і тут зафіксовані короткочасні нульові рейтинги. Зокрема, 23 грудня та 22 січня канал не транслювався через Т2, ймовірно, у зв’язку з профілактичними роботами або технічними проблемами, коли сигнал не піднімався і ефір не віддавався у цифровий ефір. Такі тимчасові відключення демонструють, що навіть у відносно стабільних каналів Т2-ефір може піддаватися технічним коливанням, що впливають на показники перегляду.

Найбільший канал групи після НТН, К1, демонстрував суттєве просідання перегляду в грудні 2025 року. Подібно до інших каналів групи, 22 січня 2026 року К1 тимчасово не транслювався у Т2, що відобразилося у відсутності перегляду. Ці коливання підкреслюють, що навіть провідні канали зазнають впливу технічних або організаційних факторів, які можуть тимчасово знижувати їхню присутність у цифровому ефірі.

А от що було власне з НТН  22 січня:

Так само відсутнє мовлення було зафіксовано 22 числа, а також спостерігалася часткова проблема 24 грудня. Ці тимчасові збої у трансляції дозволяють поставити цікаве запитання: хто з каналів став бенефіціарами ситуації 22 січня, коли вибір каналів у Т2 був обмежений через тимчасове відключення інших ефірних каналів.

Для аналізу порівняємо показники перегляду між 21 та 22 січня та зафіксуємо зміни у відсотках для всіх каналів. Результати цього порівняння представлені в таблиці, що наочно демонструє, які телеканали отримали додаткову аудиторію у період обмеженого ефіру та як змінилася структура споживання Т2 у цей день.

Частка аудиторії 21 та 22 січня: канали які отримали максимальні прирости показників за відсутності мовлення каналів групи Інтер

Підсумовуючи, можна стверджувати, що станом на початок 2026 року цифровий ефір Т2 залишається фундаментальним і універсальним сегментом українського телеринку, охоплюючи близько 26% населення країни. Попри активний розвиток цифрових платформ і онлайн-сервісів, Т2 зберігає статус «класичного» телепростору, де глядач взаємодіє безпосередньо з повноцінними телеканалами, а не з алгоритмами, агрегаторами чи персоналізованими стрічками контенту.

Дослідження спростовують поширений міф про «старіння» аудиторії: цифровий ефір є рівнозначним способом доступу до контенту для всіх вікових груп. Водночас загальні обсяги споживання телепродукту залежать від стабільності енергопостачання, що стає особливо очевидним під час блекаутів або технічних обмежень ефіру.

Кейс із тимчасовим зникненням каналів групи «Інтер» у січні 2026 року наочно продемонстрував динамічність ринку: будь-які технічні збої або обмеження ефіру миттєво призводять до перерозподілу глядацької уваги на користь інших мовників, таких як «Сонце», «Суспільне Спорт» чи «ТЕТ». Таким чином, Т2 залишається критично важливим джерелом інформації та простором прямої конкуренції, здатним швидко адаптуватися до змін зовнішніх умов і зберігати свій фундаментальний статус у медіаекосистемі України.

Продовження: Український супутник: історія фрагментації та необхідність єдиного транспондера